Telegram statistics channel - @raspisnoyredaktor

В мережі з'явилася інформація, що в окупованому Сіверськодонецьку в ДТП загинув місцевий колаборант, соратник Іллі Киви Віталій Невеселий. Повідомляється, що 16 жовтня на Гвардійському Hyundai Tucson протаранив "Ніву", за кермом якої знаходився колаборант. Джерела підтверджують інформацію, але поки не поспішаємо та чекаємо на 100% пруфи. Якщо дійсно правда, то це просто фантастична історія про карму, погодьтеся. Віталій Невеселий з липня 2018 року по жовтень 2020 року очолював міський відділ молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради. У липні 2020 року на своїй сторінці у facebook він зробив заяву, що він очолив обласну організацію "Патріоти за життя", якою керував Ілля Ківа. Після окупації Сєвєродонецька російськими військами влітку 2022 року окупаційна влада призначила його знов керувати так званим "відділом молоді та спорту" у місті. 20 вересня 2023 року Невеселому повідомили про підозру колабораціонізмі. За інформацією слідчих СБУ, підозрюваний очолив осередок російської партії "Новые люди" в окупованому Сіверськодонецьку та проводив політичні акції в підтримку російських окупантів.

Україна “знищила” “Хаймарсом” Льодовий палац у Сєвєродонецьку. Росіяни поширили чергову цинічну брехню.Окупаційний ресурс “Вести-Луганск” випустив репортаж з наступним вмістом: “В суде рассматривают дело наводчика, который в 2022 году навёл ракетный удар ВСУ на ледовый дворец, тогда погибли мирные жители, которые пришли получать гуманитарную помощь”.Про повне знищення Льодового палацу 9 червня 2022 повідомляла Луганська ОВА. Росіяни ж у своєму сюжеті не можуть назвати точної дати, лише говорять про приблизний період - захід російських військ в район Льодового палацу. Та якщо подивитися на порталі NASA Firms, який фіксує пожежі по всьому світу, пожежу навколо Льодового палацу було зафіксовано 7 червня 2022 року.(4 фото) Ймовірно, саме у цей день палац і згорів, в цей час окупанти контролювали лише деякі райони міста. Це підтверджують знімки Deepstate (5 фото).Також спростовує російський фейк те,  що реактивні системи залпового вогню “HIMARS” прибули до озброєння ЗСУ 23 червня 2022 року, вже після обстрілу Льодового. Про це відомо з сайту фонду “Повернись живим”.#trackingdesinfo🇺🇦 Підписатись

Репортаж The New York Times з пункту пропуску «Суджа» в перекладі НІП "ТИСК" Я щасливий їхати на танку в Росію, і це краще, ніж коли вони везуть танки в нашу країну, — сказав один український солдат в інтерв'ю NYT, сидячи навпочіпки на танку, припаркованому вздовж логістичної артерії — запиленого, жвавого шосе для бронетехніки, бензовозів і пікапів. Тим не менш, не всі бої проходять за українським сценарієм. Вздовж дороги тягачі перевозили пошкоджені бронетранспортери американського виробництва MaxxPro в напрямку Сумської області. Поруч з шосе кілька будинків було зрівняно з землею російськими авіабомбами. Там, де дорога проходила високою відкритою рівниною, з усіх боків здіймалися клуби диму. У понеділок близько десятка українських бійців з хірургічними масками на обличчях бурчали і лаялися, витягуючи тіла російських солдатів із приміщень пункту пропуску «Суджа». За словами заступника командира однієї з бригад Сил оборони, навіть старшим офіцерам було повідомлено про наступ в останній момент. Командир, який попросив називати його лише по імені та званню, підполковник Артем, розповів, що скликав підлеглих офіцерів на нараду на узбіччі лісової дороги, щоб оголосити про плани наступу. Їм доведеться зайти на територію Росії. Це було за три дні до атаки. Рядові солдати були попереджені про неї лише за день. Думка про те, що ми дійсно увійдемо на територію Росії, здавалася чимось неймовірним, — згадує підполковник Артем. За словами заступника комбрига, коло обізнаних про атаку було дуже обмеженим. Проте, коли новина просувалася вниз до рядових бійців, армія покладалася на розсудливість своїх солдатів. За його словами, офіцери не збирали телефони рядових бійців, вірячи, що вони вбережуть таємницю. Стратегія полягала в тому, щоб швидко прорвати оборонні рубежі на кордоні та маневрувати на дорогах, блокуючи російські контратаки і користуючись перевагами ландшафту цієї частини Росії, який перемежовується болотами і озерами, що обмежує можливості росіян пересуватися бездоріжжям. За словами підполковника Артема, ця атака, яка призвела до захоплення невизначеної кількості полонених і спровокувала поки що слабко організовану російську відповідь, вже досягла своєї мети. Це удар по авторитету Росії, яка позиціонує себе як імперія-переможець, — сказав він. Але ми створили буферну зону всередині цієї країни.

🎙"Якщо уявити більш масштабну війну – у випадку, якщо Україна, не дай Боже, зазнає поразки, – то це буде інша Росія. У неї буде інший обсяг ресурсів і інше географічне положення. І ми будемо вже не в такій ситуації, як зараз, коли українці стримують Росію. Ми опинимося в іншій ситуації, в якій ми зіткнемося з набагато сильнішою і набагато впевненішою Росією", – каже Тімоті Снайдер, американський історик, професор Єльського університету. "Що стосується стримування цієї ширшої війни, то рівняння дуже просте. Захід має зробити все можливе, щоб Україна перемогла. Саме “перемогла” – тому що як не крути, хтось цю війну виграє, а хтось – програє", – наголошує він. Я б дуже хотіла, щоб це інтерв'ю було довшим і ми мали можливість обговорити більше глобальних питань. Але ми мали півгодини, тому я обрала сконцентруватися на окремих актуальних для нас безпекових питаннях.Запрошую вас при нагоді виділити ці півгодини на перегляд ⤵ВІДЕОТЕКСТЯк слушно нагадали в коментарях до інтерв'ю глядачі, у Тімоті Снайдера є курс лекцій про історію України. Ось тут є всі лекції у перекладі українською.(Я знаю, що свого часу були дискусії довкола викладення Снайдером у цих лекціях тем ОУН та УПА – не знаю, що я можу тут сказати крім того, що з великим інтересом послухала б розмову на цю тему між ним і кимось із українських істориків. Я поки що не дійшла до тих лекцій, де ця тема згадується.)Багато книг Снайдера перекладено українською, є можливість ширше ознайомитися з його поглядами і висновками. Нова – "Про свободу" – вийде у вересні, переклад українською також буде.

В последние дни и недели я очень больно ранюсь о то, что слышу о войне, ее перспективах и периодизации. И вот сейчас я скажу очень неприятную вещь: я не только не прекращу говорить о том, что войне девять лет, не прекращу одергивать в любом общении, но и буду говорить открыто - то что сделали с этим отсчетом про 500 с чем-то дней войны - это преступно.И те, у кого война с 14 года, сделали неправильно, что это поле сдали.Я сейчас была на дискуссии, где обсуждалось будущее Донецкой и Луганской областей и их реинтеграции. И слышу, как мусолятся вопросы, которые были частью очень жёсткой профессиональной дискуссии все годы с 2014.И мусолятся так, как будто до сегодняшнего дня и до врывания новых лиц в эту дискуссию ничего не было. И никого не было.И если кто-то думает, что такая дискуссия за последнее время в моей жизни была одна - нет. Она не одна, это тенденция.И это страшно. По-настоящему страшно. Просыпаетесь. Войне девять лет. До 2022 года была война. Были определенные ответы и определенные консенсусы выработаны в профессиональной среде относительно реинтеграции. Были жёсткие дискуссии об амнистии и прощении. Ломались схемы по договоргякам околоМинска. И это было сложно. Было много раундов переговоров с партнёрами о том что нет, уважаемые, компромисс это не когда мы уступаем России в Минске и Н4 все что она просит.И когда вы выходите к партнёрам с теми же вопросами, которые много-много раз обсуждались с ними все эти годы, и демонстрируете что все началось буквально с чистого листа - вы не только позволяете уходить от ответственности всем тем, кто предлагал нам компромиссы посредине. Вы даёте возможность уходить от ответственности России. Это все очень грустно. И звучит для меня лично как самый страшный день сурка, который только мог бы быть.Сори нот сори.

В пам‘ять про Героїв і в нагадування, про те що війна почалась 9 років тому, а не в лютому минулого. Майже уся група спецназу 3 полка, що на фото, загинула 15 липня 2014 р. близько пункту прикордонного контролю Ізварине (Луганщина). І фото було зроблене за пару годин до загибелі… Коваленко Юрій Вікторович, підполковник, заступник командира загону спеціального призначення. Алєксєєв Микола Васильович, старший сержант, заступник командира групи спеціального призначення. Каравайський Богдан Ігорович, молодший сержант, командир відділення групи спеціального призначення. Бендеров Максим Васильович, солдат, старший розвідник. Майсеєв Станіслав Анатолійович, старший солдат, розвідник-кулеметник. Рябий Дмитро Володимирович, старший солдат, розвідник. Вербовий Максим Вікторович, старший солдат, розвідник-кулеметник. Марков Іван Анатолійович, старший солдат, розвідник-кулеметник. Гаркавенко Віктор Олександрович, старшина, заступник командира групи спеціального призначення, загинув 21 липня.Roman Sinicyn

​​Осінь, околиці Бахмута. Екіпаж танкістів 93-ої ОМБР «Холодний Яр». Танк мовчить, але в будь-який момент готовий відпрацювати – хлопці чекають на команду. Пронизливий вітер і вічні як світ військові жарти. Танк трофейний, дістався від ворогів іще під час боїв на Сумщині. «Тяпа», командир екіпажу, ділиться спогадами про битву на Слобожанщині, де бригада також активно воювала. Тоді у його танк влучило, однак він вижив, і навіть зміг витягти механіка, який не міг вибратися через те, що люк запаяло вогнем. Під час розмови «Тяпа» зізнався – певний час після лікування мав страх сідати в танк знову. Але переміг себе, і зараз почувається спокіно. Історію «Тяпи», сюжет якої тягне на вестерн, DF записав на відео. Ще більше історій – подекуди зухвалих і дотепних, лишилися за кадром. Попри холод, це було спілкування, від якого ставало тепло.Днями прес-офіцерка бригади Ірина Рибакова повідомила, що весь екіпаж танку загинув, обороняючи місто-фортецю Бахмут. Фонд «Повернись живим» назвав імена героїв: командир екіпажу Віталій Кобець “Тяпа”, водій-механік Андрій Мельник та навідник Сергій Леонтьєв.Честь, хлопці. Ви перемогли. Дякуємо за захист і за історії.Фото: Олена Максименко / @donbasfrontliner

РубіжнеБерезень 22. Росіяни розпочинають штурм Рубіжного. Перші "прильоти" по сьомому мікрорайону (зі сторони Пшеничного), по восьмому мікрорайону (зі сторони Варварівки). Частину міста захоплено. Окупанти на все горло волають - "винуваті ЗСУ, адже стояли в місті". Знімають купу сюжетів про натівських найомників та злих націоналістів. Паралельно ж влаштовують розправи, вивозять майно рубіжан КАМАЗами, заселяються в їхні квартири. Квітень - травень 22. Росіяни просто "стирають" частину міста. Райони Силікатного, Южна, ж/д знищені повністю. В то й же час українські військові намагалися наносити удари саме по місцям дислокації окупантів та місцям скупчення їхньої техніки. Наприклад, штаб кадирівців у "Візиті" - відпрацювали ювелірно - ніхто з мирних не постраждав. Паралельно ж в мережі з'являються відео, як кадирівці, забавляючись, стріляють по житловим будинкам, а телефони містян дивним чином виявляються в Грозному після їхньої ротації. Місто усіяне трупами. Місцевих закопують в траншеях. Зауважимо, що достатньо подивитись на супутникові знімки, щоб побачити, хто та як воює. Звичайно ж, пропагандисти і в цьому випадку "наштампували" купу сюжетів, в яких розповіли, що "ЗСУ знищили частину міста при відході". Тим часом в мережі з'являється відео, як будівля РПК знищується з УР - 77 "Метеорит". Тільки з цієї установки, як пізніше зізнався один з росіян, по місту били 17 разів. З 12 травня 2022 року місто Рубіжне перебуває в окупації. Що роблять росіяни? Розміщують техніку у дворах, займають цивільну інфраструктуру, розстрілюють та катують мирних жителів. Як завжди, все, що росіяни приписують ЗСУ, насправді роблять вони самі. Сьогодні по Рубіжному "прилітає" лише з причини того, що місто перетворили на військову базу. І відповідальність за всі руйнування лежить тільки на російських військах, котрі вторглися на територію України. Кремінна, Попасна, Сєвєродонецьк. Повсюди було реалізовано схожий кривавий сценарій. Просто ненавидіти мало. Всі ці російські чорти мають понести покарання. Давайте ще цифри, рідні! Спалимо їх всіх вщент! Всіх цих вагнерів, кадирівців, мобиків з усть-піздюйськів та іншу мерзоту. Ну й, звичайно, донатьте та допомагайте нашим хлопцям. Без них українські прапори не повернуться додому 🇺🇦