Четверта річниця великої війни. Чотири роки, які розділили життя на «до» і «після» та навчили нас цінувати прості речі – світло в домівці, тишу без сирен, можливість обійняти близьких.Ворог марив Києвом «за три дні», а сьогодні змушений рахувати роки безплідних спроб захопити бодай кілька кілометрів території Донбасу. Окупанти сподівалися, що ми злякаємося темряви та холоду, і влаштували нам справжній «холодомор». Але ми вдягнулися тепліше, запаслися ліхтариками й генераторами – і продовжили жити та працювати.Бо навіть без світла ми добре бачимо, з ким маємо справу.Ці чотири роки навчили нас працювати там, де неможливо, і вірити тоді, коли інші здаються. Як сказав Володимир Зеленський: «Наш шлях до перемоги — це не просто шлях територій, це шлях нашої гідності, нашої віри та нашої єдності».Кожен рік великої війни – привід згадати героїв. І професійних військових, для яких нищити ворога зі зброєю в руках – звична справа. І простих інженерів, айтівців, продавців, які змушені були освоїти нові професії на фронті і поповнити лави наших славних воїнів. Честь їм і низький уклін!Говорячи про героїв, не можу не згадати і людей у білих халатах. Попри обстріли, попри виснаження та біль, наша медична галузь не просто тримається, а стабільно працює та розвивається. Ми продовжуємо медреформу. Ми розробляємо та ухвалюємо євроінтеграційні закони. Ми поступово переводимо сферу охорони здоров’я на європейські стандарти. Це результат ефективної роботи команди Президента. Ми не зламалися чотири роки тому, як би важко не було. Не зламалися сьогодні. І ніколи не звернемо зі свого шляху.Дякуємо всім, хто бореться. Дякуємо медикам, які рятують під звуки сирен. Дякуємо кожному, хто працює задля нашої держави. Слава Україні!