Радіо Юрченко | Дочитала книжку, щось навіть просльозилася в кінці і сиджу, як дуринда...

Дочитала книжку, щось навіть просльозилася в кінці і сиджу, як дуринда, посміхаюсь сама собі☺️Нора Стівенс — літературна агентка, що живе в мегаполісі історіях своїх "підопічних" і безкінечному піклуванні про їхній успіх/свою кар'єру/благополуччя сестри/будь-що інше, аби не самої себе. Останнє, звісно, має свої причини. Доки сестра героїні не придумує їм спільну відпустку у маленькому містечку, відомому завдяки одному з романів авторки, з якою Нора працює. Подорож цю супроводжує "челендж" для останньої — такий to-do-list типових для романтичних книжок речей — а раптом банальні тропи допоможуть нарешті "написати" власну історію. От тільки сюжетні повороти ніхто не відміняв, особливо коли у все це втручається досить неприємний колега Нори... І тут ви поняли😏Обожнюю з великої О книжки Емілі Генрі (це я, правда, тільки другу прочитала, до того було "Пляжне чтиво"): тут вам і гумор, і класний стьоб у діалогах (їй-бо, місцями цитувати хочеться), і книго-видавничі штучки (найкраще!), і ненапряжна любовна лінія. Сидиш хіхікаєш, відпочиваєш і точно знаєш, що все має бути ок (відверто, стабільна передбачуваність ромкомів — великий кайф у всій цій невизначеній реальності). От як взяти пундик, який їси завжди (і знаєш, що він точно смачний) і увімкнути улюблену комедію, яку вже напам'ять — гарно собі провести час.Та Генрі мені ще й про таке позитивне замкнене коло іронії: тепло стібати жанр у своєму ж, типового для нього, ромкомі. Тому тут навряд вийде закотити очі від "банального" повороту, бо авторка їх закотила раніше, вас, вважайте, попередила — лишається посміятися/зворушитися/поусміхатися разом.Ну хороше, не можу. Шукаєте відпочивальне, з гумором і вайбом маленького містечка — беріть. У відпустку — точно. А якщо ще й працюєте у видавничому — тим паче, бо ще й собі "пасхалки" зловите.Видихнула з нею — чого і вам раджу. Обіймаю і йду робити собі нєрви вже типовими моїми книжками🙃