🍂 Восени заведено говорити про кольори: жовтий, багряний, золотий, коричневий… А ми сьогодні виберемо той, якого в стандартній осінній палітрі зазвичай немає. Рожевий.

І заразом з’ясуємо, хто взагалі вирішив, що це «дівчачий» колір.

Спойлер: природа тут ні до чого.

У XVIII столітті європейські чоловіки цілком спокійно носили рожеве. Особливо заможні: рожеві шовкові костюми могли бути ознакою моди, статусу й доброго смаку. Ніхто не відбирав у власника шпагу за надмірну ніжність відтінку.

На початку ХХ століття теж не існувало нашого залізного правила «рожеве — дівчаткам, блакитне — хлопчикам». Ба більше, траплялися рекомендації рожевий давати хлопчикам, бо його вважали спорідненим із сильним і активним червоним. А блакитний могли радити дівчаткам як ніжніший.

👗 Звичний нам поділ почав міцно закріплюватися протягом ХХ століття. У 1950-х рожевий став одним із символів підкресленої жіночності, а згодом свою справу довершив маркетинг: дитячий світ дедалі активніше ділили на рожевий і блакитний.

🧸 Звідси виросла й інша асоціація — рожевий як інфантильний. Якщо десятиліттями фарбувати в один колір ляльок, бантики, принцес, дитячі кімнати й упаковки «для дівчаток», мозок зрештою починає читати цей колір як дитячий.

Тобто сам рожевий ніколи не був ані жіночим, ані чоловічим, ані дорослим, ані дитячим. Значення йому призначали люди — і досить часто передумували.

Тож коли наступного разу хтось скаже, що рожевий «за своєю природою дівчачий», можете подумки відправити його до модного європейського чоловіка XVIII століття. Бажано в рожевому шовку і зі шпагою 😉🩷