Чи народиться колись ще один Нік Кейв?

Сьогодні йому 69. І це хороший привід не переказувати біографію, а поставити складніше запитання: чому за майже пів століття в музиці Ніку Кейву так і не знайшлося прямої заміни?

Можливо, тому що «музика Ніка Кейва» — це вже давно не жанр. Він починав із шаленого постпанку The Birthday Party, згодом разом із The Bad Seeds пройшов через блюз, готику, рок, фортепіанні балади, госпел і майже камерну музику. Але впізнаємо ми Кейва не за гітарами чи темпом. Впізнаємо за автором.

У його піснях десятиліттями повертаються любов і смерть, Бог і сумнів, насильство, провина, втрата, надія. Змінюється музична форма — залишається людина, яка намагається розібратися з тими самими великими питаннями.

І ще одна річ, яка робить його феномен цікавим сьогодні: у 69 Кейв не став власним триб’ют-гуртом. Wild God звучить не як спроба відтворити молодого Ніка Кейва. Навпаки — він знову змінився. Після темних, майже оголених Skeleton Tree і Ghosteen у його музику повернулися великий гурт, хор, шум, піднесення і навіть радість.

Чи з’явиться ще хтось, кого можна буде поставити з ним в один ряд? Напевно, це неправильне завдання для наступного покоління музикантів. Бо найцікавіше, чого навчив Кейв, — не звучати як Нік Кейв.

А 45 років шукати власний спосіб звучати — і не перестати його змінювати.

Сьогодні слухаємо Ніка Кейва.
Із днем народження, містере Кейв 🖤