Telegram statistics channel - @qirim_bademi

Qurban bayramı mubarek olsun 🌙Вітаю всіх зі святом Курбан-байрам!Сьогодні починається святкування Курбан-байрам (Ід аль-Адха, араб. عيد الأضحى) — це одне з двох головних свят мусульман, яке святкується щорічно рівно через 70 днів після Ораза-байрам.Курбан-байрам — свято жертвоприношення, милосердя та духовного очищення. Воно символізує відданість пророка Ібрагіма та готовність виконати волю Аллаха, навіть якщо для цього потрібно було принести в жертву власного сина. У Корані розповідається, як до пророка Ібрагіма зʼявився ангел Джабраїл і передав, що Аллах просить принести йому в жертву сина. Чоловік слухняно пішов у долину Міна, взявши сина, щоб виконати волю Аллаха. Але лезо ножа не заподіяло шкоди дитині — це виявилося випробуванням віри та покори, Аллах замінив жертву бараном і подарував Ібрагімові ще одного сина. На згадку про це мусульмани щороку влаштовують обряд жертвопринесення на Курбан-байрам.У всіх мусульман святковий день починається з ранкової молитви в мечеті 🕌 Після молитви відбувається ритуал жертвоприношення тварини (зазвичай барана, іноді вівці, кози чи корови). Це несе в собі соціальний і благодійний аспект. За традицією, мʼясо ділять на три частини: 🐏 одну віддають бідним та нужденним;🐏 другу залишають для своєї сімʼї;🐏 третя для друзів, гостей та сусідів.Окрім мʼяса мусульмани надають фінансову та матеріальну допомогу для тих, хто цього потребує. Садака (крим. sadaqa - благодійність) є обовʼязковою та важливою частиною свята, адже благодійність важлива частина ісламу. На Курбан-байрам кримські татари традиційно відвідують могили померлих родичів, накривають святковий стіл та кілька днів свята ходять в гості до рідних і близьких, також прийнято робити подарунки. І звичайно ж пʼють святкову каву — bayram qavesi!Для кримських татар Курбан-байрам не просто релігійне свято, а й важлива частина культури, що сприяє збереженню традицій, мови та ідентичності народу!Bütün bayramlarnı qorantamıznen keçirmege Allah nasip etsin 🤲🏻

ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР 1944 року один із найстрашніших злочинів радянської влади.Це геноцид, що полягав у насильницькому виселенні кримськотатарського народу з їхньої історичної батьківщини — Криму. Більше 80% депортованих з Криму становили жінки, діти та люди похилого віку. Під час депортації кримськотатарські чоловіки воювали на фронті і не знали, що відбувається з їхніми родинами. В будинки депортованих кримських татар одразу почали заселятися місцеві росіяни. А згодом радянська влада цілеспрямовано переселяла в Крим радянських людей з різних регіонів. Радянська влада прагнула знищити всі сліди присутності кримських татар в Криму. Відразу після депортації був розгорнутий процес по спотворенню історії Криму. Радянський режим вдався до нівелювання історичної памʼяті про кримську державність та кримських татар. Було знищено топоніми Криму (більше 90%), які вказували на їхній взаємозв’язок із кримськими татарами.Знищено майже всі мусульманські кладовища та мечеті. Була введена заборона на вивчення кримськотатарської мови, розвиток культури та збереження національних традицій. Заборона на повернення в Крим.В результаті депортації величезна кількість населених пунктів залишилися повністю безлюдними.Одразу після депортації на місцях скрізь були створені спеціальні комісії, які почали збирати та складати списки-акти того, що не встигли розтягнути «спритні сусіди». Однак уявити у повному масштабі розміри пограбування цілого народу просто неможливо.В результаті депортації у кримських татар було вилучено: понад 114 тис. будинків з усім майном та предметами домашнього вжитку, близько 500 тис. голів худоби, всі запаси продовольства, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельних матеріалів, десятки тисяч тонн сільськогосподарської продукції. Основні види предметів домашнього вжитку, вилучених під час депортації, становили понад 751 тис. одиниць. Ліквідовано 1629 бібліотек, 640 кримськотатарських початкових шкіл, 221 кримськотатарських середніх шкіл, 263 клубів. По суті, була повністю ліквідована вся система освіти кримськотатарською мовою. Етнонім «кримські татари» було заборонено і більш ніж 40 років у документах срср були заборонені згадки про кримських татар. Унікальний кримськотатарський Крим було знищено та русифіковано.Жодних репарацій кримські татари не отримали, а про повернення власних будинків навіть не йдеться. Як свідчать перелічені дані, завдані матеріальні збитки величезні, але нематеріальні збитки набагато болісініші і нанесли більшу шкоду кримськотатарському народу.“Bizni Qırımdan çıqarğanlarnıñ közleri kör olsun”#sürgünlik #історіяКриму

Хидирлєз (крим. Hıdırlez) — одне з найдавніших свят у кримських татар, яке присвячене завершенню весняних польових робіт та відгону худоби на літні пасовища. Відзначається воно щорічно першого тижня травня (крим. qural ay) масовими гуляннями.За традицією його святкували в день коли на зернових з'являвся перший колос. Цей час називають “tepreç”.Його назва утворилася від двох імен ісламських пророків: Хидир та Ільяс. Аль-Хадир або ж Хидир (араб. الخضر ) — загадкова і шанована постать в ісламській традиції. Його імʼя перекладається як “зелений”, що символізує життя, мудрість і духовне відновлення. Хидир вважається найрозумнішим з усіх пророків в ісламі, він охороняє море, навчає таємним знанням та захищає тих, хто потрапив у біду. Хидир описаний, але не згадується по імені в Корані. Ільяс (араб. إلياس‎, біблійний Ілля) — в ісламській традиції шанується як посланець Аллаха, який закликав свій народ до поклоніння єдиному Богу та остерігав від ідолопоклонства. За повірʼями, він керує громом, джерелами води та оберігає худобу. Вважалося, що свято починається коли вони на землі зустрічаються — Хидир з'являється зі Сходу, а Ільяс із Заходу. За мусульманською міфологією Хидир одягається в одяг зеленого кольору, а Ільяс — у блакитний.Які ж традиції святкування Хидирлєз у кримських татар? Перед святами господиня проводить ретельне прибирання будинку. Також напередодні ввечері печуть спеціальний пиріг калакай (крим. qalaqay). На центральній площі розпалюють багаття, через нього спочатку стрибають чоловіки, потім юнаки та хлопці. У міру згасання вогнища починають стрибати жінки та дівчатка. Цей ритуал символізує очищення.Одна з найважливіших частин свята — це перекочування або спуск із гірки калакая, пиріг прикрашають національним орнаментом на верхній стороні. Якщо пиріг упав лицьовою стороною вгору, то буде добрий урожай, а якщо навпаки, то рік буде неврожайним. Робили це поважні люди похилого віку, всі інші спостерігали, а потім всі разом з'їдали калакай.Також кримські татари під час святкувань проводять різні змагання, включаючи національну боротьбу куреш (крим. küreş), грають національну музику.А завершується Хидирлєз обовʼязковим виконанням народного танцю хоран (крим. horan).#medeniyet

КРИМСЬКОТАТАРСЬКЕ РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ — одна з найбільших трагедій в історії кримськотатарського народу. 17 квітня 1938 р. в Акмесджиті (Сімферополь) більшовики після звинувачення в націоналізмі розстріляли найвизначніших представників кримськотатарського народу — письменників, істориків, педагогів, етнографів, видавців, громадських діячів, художників. Метою розстрілу було знищення інтелектуальної частини кримськотатарського народу. Фактично, у той день убили практично всю інтелігенцію півострову, точна кількість яких досі не відома.Початковою точкою став арешт та розстріл Велі Ібраїмова навесні 1928 р. Після цього розпочались переслідування по справі “Milliy fırqa” (“Національна партія”). Протягом 1932-1936 рр було затримано багатьох культурних та громадських діячів. Масові арешти розпочалися 1936 р. 20 жовтня було схоплено письменника Джафера Гафарова, наступного дня, публіциста Якуба Мусаніфа. У січні 1937 року на Кавказі був заарештований Бекір Чобан-заде, 5 квітня заарештований Асан-Сабрі Айвазов, через кілька днів Осман Акчокракли, потім поет Абдулла Лятіф-заде, педагог та лінгвіст Абдуль-Керім Джемаледінов. За межами Криму заарештовують і етапують в Акмесджит мовознавця Якуба Азізова, колишнього завідувача ханського палацу-музею Усеїна Боданинського, музейного працівника Ібрагіма Ісмаїлова.Також серед розстріляних були Якуб Аблямітов, Мамут Недім, Яг'я Байрашевський, Сулейман Ідрісов, Февзі Мусаніф, Абдураїм Самедінов, Ільяс Тархан, Сервер Трупчу, Сетджеліль Хаттатов, Білял Чагарі та інші.Сімʼї засуджених також зазнавали переслідувань, подальша доля більшості, на жаль, невідома.Совок хотів знищити національну ідентичність кримських татар і знищував людей, які можуть говорити про неї, досліджувати та поширювати її.

10 квітня 1883 року Ісмаїл Гаспринський видав перший номер газети “Terciman” (“Перекладач”) у Бахчисараї. Це була перша й найвпливовіша кримськотатарська газета, що стала фундаментом для формування сучасної кримськотатарської ідентичності.“Терджиман” — перша тюркомовна газета в російській імперії, яку читали далеко за межами Криму — на Кавказі, в Османській імперії, Ірані, Китаї та Єгипті. Спочатку газета видавалась кримськотатарською, а пізніше Гаспринський розробив спільну літературну мову, яку могли розуміти тюркомовні народи.Газета підтримувала рух джадидизму (мусульманського модернізму), зокрема реформу освіти, розвиток світської науки, розширення прав жінок, відкритість до європейської культури. Також висвітлювала світові новини і читачі могли дізнаватися про події в Європі чи Америці.Метою Гаспринського було просвітництво й модернізація суспільства через освіту та єдність мови. Його знамените гасло “Dilde, fikirde, işte birlik” (“Єдність у мові, думках та справах”) стало символом цієї ідеї.

13 березня помер Ільбер Ортайли (тур. İlber Ortaylı) видатний турецький історик, письменник та професор кримськотатарського походження. Він був одним з найвідоміших істориків у Туреччині, спеціалістом з історії Османської імперії та автором популярних історичних книг і лекцій. Довгий час був директором музею Палац Топкапи у Стамбулі, протягом десятиліть викладав у провідних університетах Туреччини, Європи та США. Його знання, слова і лекції допомогли тисячам людей краще зрозуміти історію і світ. Ільбер Ортайли народився 21 травня 1947 року в таборі для біженців в Брегенці (Австрія) у родині кримських татар. Його батьки тікали з Криму через сталінські репресії проти кримських татар. Пізніше родина переїхала до Туреччини.Ортайли неодноразово говорив, що Крим — це історична батьківщина кримських татар, що культура та історія кримських татар формувалася саме в Криму. А також, що кримські татари повинні мати права і безпеку в Криму, аїхня культура і мова мають бути захищені.Allah rahmet eylesin 🤲🏻

Сьогодні Міжнародний день рідної мови. Кримськотатарська мова - рідна мова корінного народу Криму, мова яка знаходиться під загрозою зникнення. Доказом є те, що багато кримських татар в дорослому віці та кримськотатарських батьків для своїх дітей, вимушені звертатися до послуг репетиторів та вчителів які будуть вчити їх рідної мови, і яких катастрофічно не вистачає.В першу чергу, саме кримські татари повинні розмовляти кримськотатарською мовою. Депортація, знищення культурної спадщини, по факту відсутність можливості отримувати освіту рідною мовою, відсутність умов де людям треба розмовляти виключно кримськотатарською, знаходження багатьох кримських татар поза межами кримськотатарського соціуму через політичні причини та війну які були створені росією, і тд - це фактори які не спонукають кримських татар вивчати/знати рідну мову. На мою думку, мова це один із маркерів ідентичності кримських татар і якщо мова зникне цих маркерів стане менше, що призведе до ще більшої асиміляції.#qırımtatartili

Мечеть Шор-Джамі в Карасувбазарі (нині Білогірськ) була побудована ще за часів Кримського ханства приблизно в XVIII ст. Поруч з мечеттю був середньовічний караван-сарай Таш-Хан.Після встановлення в Криму радянської влади мечеть було закрито, а мінарет зруйновано. До війни споруду використовували як спортзал. У 1977—1980-х роках мечеть було повністю знищено. Історик Ібраїм Абдуллаєв зазначав, що “у 1920-30 рр. XX століття по місту [в Карасувбазарі] було закрито 19 мечетей, з яких 17 знищено, одна використовується як амбар заготзерна і ще одна пустує”.Під час етнографічної експедиції з вивчення кримськотатарської культури (1925 р.), яку очолював Усеїн Боданінський, в приміщенні мечеті Шор-Джамі було виявлено мармурову дошку з ім'ям візира Сефера Газі-ага, зняту зі стіни Верхнього Таш-Хана. Боданінський підкреслював, що абсолютно всі пам'ятники кримськотатарської культури знаходяться у найтрагічнішому стані, і наголошував на необхідності збереження кримськотатарської архітектурної спадщини.

Таш-Хан (Великий Таш-Хан, крим. Taş Han — “камʼяний двір”) — памʼятка кримськотатарської архітектури XV ст. Середньовічний Таш-Хан був важливим торговим центром у Кримському ханстві. Тут зупинялися купці з Османської імперії, Середньої Азії та Сходу, відбувався обмін товарами.Часто такі споруди називають “караван-сараями”, але у ординському та ханському Криму термін “караван-сарай” вживався нечасто. Заїжджі двори тут називали перським словом “хан” (“приміщення, кімната”, від якого пішло кримськотатарське “hane”).Караван-сараї будували по всьому Близькому Сходу. Вони були укріпленими торговими центрами, де купці зберігали й продавали товари. Під час воєн, заколотів та навал вони ставали мішенню для нападів, тому будувалися як невеликі фортеці.З десятків караван-сараїв епохи Кримського ханства до наших днів дійшли руїни одного у Карасубазарі. Османський мандрівник Евлія Челебі згадував його як “хан Сефер Газі ага”. Зараз він знаходиться в руїнах, збереглися лише ворота та частина прилеглої до них стіни.

Сефер Гази ага (Sefer Ğazı ağa, سفر غازى آغا‎) був візиром Кримського ханства у 1644—1664 рр під час правління кримських ханів Ісляма ІІІ Ґерая та Мехмеда IV Ґерая. Він був найвидатнішим візиром у кримській історії і за час свого перебування на посаді повернув Кримському ханству високе положення на міжнародній арені.Сефер Гази ага був наближеним до кримського хана, сильним та мудрим політичним діячем, що серйозно впливав на політику ханства. Він був керівником дивану (урядової ради), головним радником з війни, дипломатії та управління ханськими володіннями. Ханський візир зробив багато для розвитку держави і завдяки йому в Криму було побудовано багато громадських будівель. Ім'я видатного ханського візира було висічено на мармуровій плиті при вході в карасубазарський караван-сарай, який він перебудував, перетворивши його на фортецю з вежами і залізними воротами для захисту від грабіжників.На жаль, про Сефер Гази ага дуже мало інформації і більшість свідчень про нього — це згадки в чужих хроніках.