Фольклор кримських татар — це багата спадщина усної народної творчості. Він формувався протягом століть під впливом тюркських, ісламських, грецьких, італійських та інших культур, що поєдналися на кримському півострові.Кримськотатарській фольклорній традиції притаманна регіональна специфіка, зокрема, наприклад, відмінності у темах та жанрах фольклору кримських татар-ногайців та кримських татар-татів.Фольклор кримських татар включає в себе казки (крим. masal), пісні (крим. yır, türkü), релігійні пісні (крим. ilâiy), загадки (крим. tapmaca), прислівʼя та приказки (крим. atalar sözü), байки (крим. qıssa), а також дастани (епічна розповідь, побудована на чергуванні розмовного тексту і музики, крим. destan). В дастанах оспівували подвиги богатирів (Чора-Батир) також є епоси, де відображено лірико-романтичну тематику.Одним із найбільш популярних фольклорних жанрів кримських татар є легенди (крим. efsane). В основі кримськотатарських легенд і переказів — фантастичні образи та сюжети, навіяні загадковими контурами скель та глибоких, порослих лісом, ущелин, таємничих печер (легенди про Аю-даг, Демерджі-Кая). Значну увагу у легендах приділено образам дівчини та жінки. Окремо виділяються історичні легенди, наприклад про Аліма Айдамака.Також особливими є такі жанри кримськотатарського фольклору, як чин, мане і ногайські беїти. Чин (крим. çıñ) — пісня імпровізаційного характеру, поширена серед степових кримських татар. Мане (крим. mane) — поширений серед гірських кримських татар. Чин виконували молоді люди без музичного акомпанементу, а мане - одиночно або в групі, часто з музичним супроводом. Ногайські беїти (крим. noğay beyitleri) були найбільш поширені у кримських татар-степовиків, це найчастіше ліричні двовірші, які відображали різні сторони життя та побуту людей.Існує чудова антологія кримськотатарського фольклору під назвою “Бібліотека кримськотатарської літератури. Народна творчість” — це зібрання творів усної народної творчості кримських татар, упорядковане на основі різноманітних фольклорних джерел.#medeniyet