Вчора моє серце розбив на друзки той, кому я довіряла найбільше, вкотре підтвердивши, що мені не щастить з чоловіками...У мене раптово виявились в доступі чати нареченого через його комп'ютер, на який я встановлювала програму. Йому подзвонили, тож я з цікавості зайшла у ватсап. Наткнулась на декілька чатів з жінками явно не того характеру, який би хотілось бачити в свого нареченого. Переписки сумнівного змісту, його прохання нюдсів і т.д. — це все мене вибило із колії і підштовхнуло копати далі. Тоді додому прийшов він. Зі служби. І я з претензіями попрохала його телефон. Він віддав його. Далі на черзі був інстаграм, де переписок із подібним вмістом було не менше. Я не витримала, зірвалася, бо це другі стосунки, в яких зрада викривається ось так. Я багато кричала, казала, що не можу його бачити, а він на колінах переді мною просив вибачення і другого шансу. Заручальну каблучку я зняла. Сказала, що більше не його наречена, і у нього 3 місяці, щоб показати що він дійсно шкодує і міняється. Ніби буря втихла.І тут, він засинає, а мене щось підштовхує взяти його телефон ще раз і перевірити ще телеграм. Не зря.Переписка. З його хрещеною. Вміст — ще гірший, ніж в попередніх. Він максимально обговорює з нею наші стосунки, каже, як в нас все погано (хоча такого не було), і що в нас відкриті стосунки (це абсолютна брехня), тож він може спокійно приїхати до неї. Просив її фото, ноги і т.д., мені гидко навіть описувати, що там ще було. Ще в момент, коли у мене помер прадідусь і ми їхали на похорони, плакався їй, як він не хоче (його ніхто не змушував, і я зразу казала, що я можу сама поїхати), і що краще він до неї приїде.Мене від цієї переписки схопила така панічка, що я ще досі відходжу, ще досі трясе.Я знаю, що він мені фізично не зраджував, бо майже завжди ми разом (хіба під питанням його виїзди на фронт). Питаю його: "за що ти так зі мною? Чому ти це зробив? Чого тобі не вистачало?", у відповідь чую лише "не знаю, я правда не знаю, я такий дурак, пробач, пробач, дай другий шанс".Я не знаю, що робити, бо хоч він зробив мені дуже боляче, я його кохаю, і він клянеться, що теж. Але довіру знищено, і я дивлюсь на нього, а мозок прокручує всі ці переписки по новому.Можливо, я і дурепа, що дала йому шанс до першої помилки, але не можу просто розірвати ті 3.5 роки стосунків... Але й не знаю чи пробачу взагалі.