ОБСТРІЛЬНІ ЗАМАЛЬОВКИ. Ранок, опів на шосту. У нас по плану по суботах вивіз сміття, народ зазвичай тягне пакети на точки вивозу. Я завжди один з перших - прокидаюся не пізніше четвертої. Ну як завжди поніс пакети на перехрестя. Цзижчить балалайка, заходить на село зі сторони лісу. Летить максимально низько - не вище  метрів 20 над домами. У мене завжди реакція на таке - хочеться вилізти на дах та збити її граблями. На поріг дома вибігає невістка, тримається за серце, - "Па, тікайте, зараз впаде, вибухне"! Шахед проходить далі, його зшибають десь у районі лісництва, невістка з полегшанням - "З таким прольотами і проносне не потрібне після свят - я побігла, ванна зайнята". Тільки що. Ракета йде, її збивають десь у районі кладовища Пущанського. Я виходжу на дорогу подивитися - де вона увалилася і чую розмову двох жіночок. - Ото комусь повезло - тепер яму копати не треба.- Та не кажи, хоча з таким  вибухами скоро у нас скелети марширувати будуть. - Та й хер з ними - автомати у зуби та на фронт.  Нас точно не зламати.