Синдром вцілілогоМені часто сняться сни зі служби. Я бачу не самі бойові дії, хоча вони були з усім, що до цього додається. Але з ними ніколи не було проблем у сприйнятті. Там усе було чітко: дії, рішення, відповідальність, — просто робиш те, що маєш робити. Мені сняться загиблі побратими.Часто мені сниться, що я знову повертаюся у 2015–2016 роки, але вже з пам’яттю про все, що станеться далі. Я знаю про повномасштабну війну, знаю, хто загине, і навіть як саме це відбудеться. Я намагаюся попередити, пояснити, навести факти з майбутнього, ніби це може когось переконати. Але мені не вірять. На мене дивляться, як на людину, що говорить щось нереальне, майже божевільне. Мені говорять, що я «поїхавший».Найважче в усьому цьому — відчуття повного безсилля. Ти ніби знову там, у 2015-му, вже знаючи все, що станеться до 2026-го, і просто спостерігаєш, як події невідворотно рухаються до того самого фіналу. І ти нічого не можеш змінити.Зараз 2026-й. Я живий. Я вчуся, працюю, будую захист для інших. А сни, сни просто нагадують, що знання не завжди дають силу щось змінити.