🇺🇦 Звідки наша стійкість?

#з_джерел_мудрості

У психології є поняття безперервності життя — звʼязок між тим, що було, є і буде. Щоб відновитися після важкого досвіду, треба відновити безперервність: співати дитині колискову так, як співали до того, як був зруйнований будинок; пекти пасочки, навіть якщо немає світла.

Наш розум потребує цієї нитки — вона в найненормальніші часи повертає відчуття нормальності.
Новий рік за розкладом. Першого вересня діти йдуть до школи.
Світ існує, а значить і ми.

Українців століттями намагалися позбавити безперервності — і кожне покоління знаходило спосіб продовжити вити нитку: пісня, вишиванка, мальви в саду, жарти, які розуміємо тільки ми.
Наша стійкість не виникла у 2022 році, вона виплекана століттями — у кожній спробі нас знищити і в кожному нашому виборі жити.

Можна подумати, ніби нас загартував біль. Але біль сам по собі нікого не робить сильним. Травма не є даром. Вона є втратою, хоч і містить у собі можливість віднайти нові сенси, а з ними й сили.
Тоді звідки наша стійкість? Одна з багатьох відповідей: від тих, хто був до нас.

Наша стійкість — від монахів-літописців, котрі переписували книжки, від кобзарів, які зберігали державу у піснях, від Шевченка та Лесі Українки до Стуса, Горської, Лукʼяненка. І від тисяч безіменних: від діда, що переказував сімейні байки, від бабусі з її рецептами, від батьків, які співали колискову.

Коли у людини хочуть забрати все, що їй дороге, постає питання ідентифікації: хто я? Неможливо бути стійкими без відповіді на нього.

Ми усвідомлюємо, що воюємо не лише за територію. Ми захищаємо право бути українцями в Україні. Неможливо перемогти народ, який знає, хто він і за що бореться.

І це відчуття, що ми, українці, всі такі різні й ми на своїй землі, є нашою безперервністю й опорою для стійкості.

🟩 Текст Світлани Ройз, опублікований на виставці «Той день».

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі