Психолог на зв‘язку | ‍♂️ «Рятівництво» чи допомога: у чому різниця?Сьогодні майже кожен укр...

🦸‍♂️ «Рятівництво» чи допомога: у чому різниця?Сьогодні майже кожен українець/українка залучені у надання допомоги тим чи іншим способом: донати військовим, благодійність, цільова підтримка. Це є не просто важливим і необхідним наразі, але й добрим способом підтримати власне «я можу»: відчути свою силу і здатність впливати на хід подій хоч якось. ❓Але чи завжди допомога є корисною і для того, хто надає, і для того, кому вона надається? Можливо, ти потрапляв/ла у ситуації, коли деякі люди «знали», як воно буде кращим для тебе: давали тобі цінні поради, навіть, якщо ти про це не просив/ла, а потім ще ображались, якщо ти їм не слідував/ла. Або, можливо, ти і себе впізнаєш у ролі такого «порадника». 👉 Це є одним із прикладів некорисної допомоги, а саме «рятівництва». Інший бік «рятівницва» - це коли людина включається в допомогу іншому, але сама не має достатньо внутрішнього ресурсу для цього. Або робить це без конкретного запиту людини. Звісно, що в цьому випадку ми маємо на увазі тільки цивільних людей і випадки, а не роботу служб порятунку. 🟢 Наведемо приклад: До тебе хтось звернувся по допомогу - щось знайти/відвезти/купити (не беремо крайніх випадків). Ти втомлений/на після важкого дня і ледве збираєш сили, щоб приготувати вечерю. Але у відповідь на прохання людини все полишаєш і одразу включаєшся в допомогу, забуваючи про свої потреби. Бо «людині ж треба і вона ж звернулась саме до тебе». Або ти бачиш, що хтось не може впоратись із певним завданням. У тебе і своїх купа, але треба ж допомогти людині. «Дивись, яка втомлена і бʼється вже другу годину. А я що? Я впораюсь. Всім зараз важко».«Рятівництвом» також вважаються випадки, коли я відводжу свої власні потреби, особливо першочергові, як то якісний сон, харчування, відпочинок, відновлення, на другий план, а потреби інших - на перший план. ➡️ За ним часто ховається провина - «Якщо відмовлю, ображу/підведу людину», «Я собі потім не пробачу». І це почуття важко витримувати. Інша вторинна вигода «рятівництва» - підтримання самооцінки - «Вони/він/вони без мене нікуди». І це ж так приємно почути потім «фанфари» на свою честь, а разом із ними слова вдячності і визнання. 🔴 Але якою ціною? Найчастіше - ціною власного енергетичного і емоційного ресурсу і часу, який варто було би присвятити своєму життю. Також нерідко трапляються ситуації, коли ми своєю «допомогою» заважаємо людині самій знайти рішення, посилити свої здібності і вирости в ситуації, у якій вона опинилась. І це теж ціна «рятівництва».❓Але як зрозуміти, що людині дійсно потрібна моя допомога? Перед тим, як «зробити комусь добре» постав собі запитання👇: ❓Чи людина просила тебе про допомогу? Про що саме вона просила? ❓Чи є у людини власний ресурс (наприклад, фінанси, час, здатності, вміння) для вирішення ситуації? І якщо такого ресурсу немає, то тоді вже запропонуй те, чим можеш поділитись. А якщо ресурс є і людина все одно звертається, дослідіть разом, чим саме важливе звернутись по допомогу. Можливо, людині потрібна допомога саме в тому, щоб навчитись використовувати власний ресурс. ❓Чи є у тебе власний ресурс відгукнутись зараз на запит? Ти маєш право відмовити людині, якщо ні. Або запропонувати свої власні терміни і формат допомоги, яку можеш надати. Будь ласка, не забувай турбуватися про себе також 🫂!🍀 Психолог на звʼязку 📲 Ми в інстаграмі