Друга частина текста Ахтара щодо травми географічного переміщення. Через два роки [пацієнтка-імігрантка] зізналася, що часто крала журнали з приймальні: «Просто щоб мати їх назавжди на випадок, якщо щось з вами трапиться». Для відпусток вона брала більше, «щоб вистачило для читання перед сном, поки ви не повернетесь». Я сприйняв це все як базове середовищне забезпечення [environmental provision] (Winnicott, 1956) і особливу форму холдингу, якої вона потребувала, і яку справді взяла для себе. Це не підлягало сумнівам чи інтерпретації до тих пір, поки, роками пізніше, вона сама не почала про це замислюватися. [...]Правильна технічна позиція з такими пацієнтами, на мій погляд, — дозволити подібним «мікророзігруванням» тривати дуже довго, якщо не безкінечно. Аналітичну жадібність до інтерпретації слід стримувати, а широкі, стабілізуючі цілі такого ставлення пацієнтів до неживого аспекту клінічної ситуації слід поважати більше, ніж потенційну деконструкцію їхнього ставлення.#переклад #психоаналіз