Мікротравми — коли дрібні удари збираються у шрам

Не тільки великі травми ранять. Маленькі, повторні удари теж складають важкий вантаж. Мікротравми — це буденні уколювання: постійне недопіклування, дрібні коментарі, ігнорування, що по краплі підточують. Один чи два рази це може бути випадковістю. Але коли «трохи» збирається щодня, воно перетворюється на систему болю. Людина починає жити у стані напруги, постійно очікуючи наступного «удару». Парадокс у тому, що оточення часто не помічає: «Та що там сталося, це дрібниці». Але для психіки це накопичення — як неконцентроване отруєння: симптоми можуть бути розмиті — поганий сон, дратівливість, почуття невпевненості. Назвати мікротравми — вже акт захисту. Почати говорити про межі, про свої відчуття, шукати тих, хто вміє відповідати іншою тональністю — це спосіб розрядити контейнер. Іноді потрібно просто визнати: «Мені боляче, тому що боліло тривалий час». Маленькі удари ранять не менш глибоко. Піклуйтеся про себе, щоб не дозволити шрамам стати нормою.