​​Всі ми знаємо, що співчуття — це здатність бути поруч із болем іншої людини, не відвертатися, не знецінювати, а приймати й підтримувати. Це глибоко людське, це про емпатію. Але навіть добро потребує ресурсу — підтримка має межі. Втома від співчуття — це стан, який виникає, коли ми тривалий час емоційно включені в чужі страждання. Особливо якщо це не разова ситуація, а щоденна рутина.

🔹 лікарі, психологи, соціальні працівники, педагоги, військові, волонтери, родичі хворих, люди, які багато підтримують інших…. Це не вигадка і не примха. Це нормальна реакція психіки на хронічне емоційне навантаження.Прояви можуть бути різні:🔸 емоційна «виключеність» коли ти вже не можеш співпереживати;🔸 втрата віри у свої сили, зниження ефективності;🔸 апатія, відстороненість, цинізм;🔸 тривога, роздратування, проблеми зі сном;🔸 бажання уникати людей, яким ще вчора щиро хотілося допомогти;🔸 і навіть злість на тих, хто «щось від тебе хоче». Зовні це може виглядати як байдужість, але насправді — це втома. Це сигнал: «Я вже не витримую. Мені теж потрібна підтримка».

💬 І якщо ти впізнаєш себе в цьому — будь ласка, не звинувачуй себе. Ти — не бездушна людина, ти — людина з вичерпним ресурсом. Як і всі ми. Твоя ПС КНУ ❤️‍🩹