Де закінчується «просто підліток» і починається привід для тривоги?Вчора гуляла з собакою. Дев'ята вечора, темно, крижаний вітер, мороз. І тут - дві дівчинки років дванадцяти. 🔺Одна в шортах, з голими ногами і в гумових капцях. Друга в спортивному костюмі, але теж в капцях. Йдуть, сміються, кокетують з хлопцями (які, до речі, були одягнені нормально).Спочатку мене охопила сильна людська злість. ⚡️На них, на батьків, на ситуацію. У голові пульсувало: «Ну як так можна?!»Але згодом включилося професійне питання: а де тут вікова норма, а де дійсно привід для тривоги?Адже з одного боку це виглядає небезпечно і безвідповідально. А з іншого - це ж підлітки. Вік, де імпульс майже завжди сильніший за наслідки, а схвалення однолітків гріє краще за пуховик. Їхній мозок ще тільки вчиться вибудовувати зв'язки між «зараз» і «потім», і цей процес нешвидкий.Ми, батьки, часто застрягаємо в цій точці. Нас охоплює страх, паніка, бажання терміново втрутитися і все проконтролювати. Але правда в тому, що не все, що лякає, дійсно небезпечно. І не все, що зовні «терпиме», безпечне.Іноді поведінка підлітка - це складна норма, яку важливо витримати, не руйнуючи контакт. А іноді червоний прапорець, який не можна списувати на «перехідний період».🕰 Саме про це ми з лікарем будемо говорити завтра на онлайн-зустрічі «Де проходить межа? Гід для батьків по підлітковій нормі та точках ризику». ⛳️ Дам конкретні маркери: як відрізнити закономірні труднощі розвитку від станів, коли дитині вже потрібна допомога фахівця або лікування. Щоб замість виснажливого занепокоєння у вас з'явилося розуміння - це ще норма чи час діяти.Якщо вам знайомий стан «я не розумію: зараз час бити на сполох чи можна просто видихнути» - ця зустріч для вас.