«Україна пропонувала Росії припинити вогонь, і це вже далеко не перша пропозиція. Цього разу – припинити вогонь із 6 травня. Україна готова була забезпечити повну тишу, але у відповідь на цю нашу мирну пропозицію були тільки нові російські удари, нові погрози з боку Росії. Вони хочуть від України дозволу провести їхній парад, щоб вийти на площу безпечно на годину раз на рік, а потім далі знов убивати людей і воювати. Вже росіяни говорять про удари після 9 травня. Дивна й точно неадекватна логіка російського керівництва. Маємо і звернення від деяких держав, близьких Росії, про те, що їхні представники збираються бути в Москві. Дивне бажання… в ці дні. Ми не рекомендуємо. Тільки за цю добу росіяни били по периметру всієї нашої лінії державного захисту від Чернігівщини до Миколаївщини. Були ураження потягів – це звичайні цивільні потяги, жодного воєнного сенсу. Також росіяни били по енергетичних обʼєктах та по звичайних житлових будинках. Українська позиція максимально прозора й чесна: Україна буде діяти дзеркально. Якщо б була тиша, то не було б українських далекобійних санкцій».Звернення Володимира Зеленського наприкінці 1534-го дня війни.