Притчі

​Морква, яйце та кава Мудра притча про ставлення до складнощів, які підносить життя: Приходить до батька молода дівчина і каже: — Батьку, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі та проблеми, я весь час пливу проти течії, я не маю більше сил… що мені робити? Батько замість відповіді поставив на вогонь 3 однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву. Через деякий час він вийняв з води моркву та яйце і налив у горнятко кави з каструлі. — Що змінилося? — Запитав він свою дочку. — Яйце і морква зварилися, а кава розчинилася у воді, — відповіла вона. — Ні, моя доню, це лише поверховий погляд на речі. Подивися — тверда морква, побувавши в окропі, стала м'якою та податливою. Крихке та рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин — окропу. Так і люди — сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабаками там, де крихкі та ніжні лише затвердіють та зміцніють… — А кава? — спитала дочка — О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилася в новому ворожому середовищі і змінила його — перетворила окроп на ароматний напій. Є особливі люди, які змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання із ситуації…@prytcha

​Одного разу Учитель запитав учнів:— Напевно, вони втрачають спокій, — припустили учні.— Але навіщо підвищувати голос, якщо друга людина перебуває поруч із тобою? — запитував Учитель.Учні здивовано знизували плечима. Їм це і в голову ніколи не приходило. Тоді вчитель сказав:— Коли люди сваряться і невдоволення між ними зростає, їхні серця віддаляються. А разом із ними віддаляються і їхні душі. Щоб почути одне одного, їм доводиться підвищувати голос. І що сильніші їхні образа і злість, то голосніше вони кричать. А що ж відбувається, коли люди закохані? Вони не підвищують голосу, а говорять дуже тихо. Їхні серця знаходяться зовсім поруч, а відстань між ними практично повністю стирається.— А що відбувається, коли людьми править любов? — запитав Учитель. — Вони навіть не говорять, а тільки перешіптуються. А іноді й слів не потрібно — їхні очі говорять про все. Не забувайте, що сварки віддаляють вас одне від одного, а слова, вимовлені на підвищених тонах, збільшують цю відстань багаторазово. Не зловживайте цим, бо настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що шляху назад ви вже не знайдете.@prytcha

Хто глухийОдин чоловік зателефонував до сімейного лікаря.- Рікардо, це я, Хуліан.- А, привіт! Що скажеш, Хуліан?- Знаєш, я дзвоню, тому що мене дуже турбує Марія.- А що з нею?- Вона потроху глухне.- Як це глухне?- Ось так. Мені потрібно, щоб ти прийшов і оглянув її.- Знаєш, глухота зазвичай не буває раптовою, тому привозь її до мене в кабінет у понеділок, і я огляну її.- Ти думаєш, ми можемо почекати до понеділка?- А як ти помітив, що вона погано чує?- Ну... я її кличу, а вона не відповідає.- Річ у тім, це може бути будь-яка дрібниця, наприклад пробка у вусі. Гаразд, давай визначимо ступінь глухоти Марії. Ти зараз де?- В спальні.- А вона?- На кухні.- Добре. Поклич її звідти, де стоїш.- Маріє!.. Ні, не чує.- Гаразд, вийди із спальні і поклич її з коридору.- Маріє!.. Ні, ніякої відповіді.- Почекай, не впадай у відчай. Візьми радіотелефон і йди до неї по коридору. Подивимося, з якої відстані вона тебе почує.- Маріє!.. Марія!.. Марія!.. Не виходить. Я стою перед дверима в кухню і бачу її. Вона до мене спиною, миє посуд, але не чує мене. Марія!.. Не чує.- Підійди ближче.Чоловік увійшов у кухню, підійшов до Марії, поклав їй руку на плече і крикнув їй прямо у вухо:- Маріє!..Розсерджена дружина повернулася до нього і сказала:- Що ти хочеш? Що ти хочеш? Що ти хочеш? Ти мене кликав вже разів десять, і я разів десять відповіла тобі: «Що ти хочеш?» Ти глухнеш з кожним днем. Не розумію, чому ти не хочеш піти до лікаря...Хорхе Букай@prytcha

​Глечик з тріщиноюЖила-була літня китайська жінка, у якої було два великих глечики. Вони звисали по кінцях коромисла, що лежить у неї на плечі. У одного з них була тріщина, в той час як інший був бездоганним і завжди вміщував в себе повну порцію води. В кінці довгого шляху від річки до будинку старої жінки глечик з тріщиною завжди залишався заповненим лише наполовину.Протягом двох років це відбувалося щодня: стара жінка приносила додому завжди тільки півтора глечика води. Бездоганно цілий глечик був дуже гордий своєю роботою, а бідний глечик з тріщиною соромився свого недоліку і був засмучений, що він може робити тільки половину того, для чого він був зроблений.Через два роки, які, здавалося, переконали його в нескінченній власній непридатності, глечик звернувся до старої жінки:— Мені соромно через мою тріщину, з якої всю дорогу до твого дому завжди біжить вода.Стара жінка усміхнулася:— Ти помітив, що на твоєму боці доріжки ростуть квіти, а на стороні іншого глечика — ні? На твоєму боці доріжки я посіяла насіння квітів, тому що знала про твій недолік. Так що ти поливаєш їх кожен день, коли ми йдемо додому. Два роки я могла милуватися цими чудовими квітами і прикрашати ними свій будинок. Якби ти не був таким, який ти є, то цієї краси не було б.@prytcha

​Кімната з коричневими речамиОдин старий і дуже мудрий китайський чоловік сказав своєму другові:— Розглянь кімнату, в якій ми знаходимося краще, і постарайся запам'ятати речі коричневого кольору.В кімнаті було багато чого коричневого, і друг швидко впорався з цим завданням. Але мудрий китаєць йому задав наступне питання:— Закрий-но очі свої та перерахуй всі речі... синього кольору!Друг розгубився і обурився:— Я нічого синього не помітив, адже я запам'ятовував за твоєю вказівкою тільки речі коричневого кольору!На це мудрий чоловік відповів йому:— Відкрий очі, озирнися — адже в кімнаті дуже багато речей синього кольору. І це було чистою правдою.Тоді мудрий китаєць продовжив:— Цим прикладом, я хотів тобі показати правду життя: якщо ти шукаєш в кімнаті речі тільки коричневого кольору, а в житті — тільки погане, то ти і будеш бачити тільки їх, помічати виключно їх, і тільки вони будуть тобі запам'ятовуватися і брати участь в твоєму житті.Запам'ятай: якщо ти шукаєш, погане, то ти обов'язково його знайдеш і ніколи не помітиш нічого хорошого. Тому якщо все життя ти будеш чекати і морально готуватися до гіршого — то воно обов'язково станеться з тобою, ти ніколи не будеш розчарований в своїх страхах і побоюваннях, але далі будеш знаходити їм нові і нові підтвердження. Але якщо ти будеш сподіватися і готуватися до кращого, то ти не будеш притягувати погане в своє життя, а просто ризикуєш всього лише іноді бути розчарованим — життя неможливе без розчарувань.@prytcha