Нікого не хочу образити, але коли ми всі пишем про "1000 днів війни" ми знецінюємо ту боротьбу, яка триває з 2014го.

Знецінюємо звитягу тих хлопців які перші кидались у бій, поки держава жувала шмарклі, а суспільство заплющувала очі. І тільки ракети в хати цього самого суспільства змусило їх розплющити очі на повну

Казати про "1000 днів" - це означає забути про смерті наших побратимів до 2022го, забути про зневагу від миролюбної більшості і таврування "войовничої меншості. Забути про Вілкула який верещав про руській мір, і Добкіна, який ненавидів все українське. Забути про все. Обнулити.

Мовляв нічого не було до 24.02.2022...

Але ні. Цього не буде. Поки я живий і поки живі ті герої, які з 2014го стрмували неадекватів зі Сходу, доти Україна буде пам'ятати. І мені щиро насрати на думки тих, кому до дня Великого вторгнення було все не так однозначно. Саме вони били нам в спину з 2014го і саме вони є тим внутрішнім ворогом, якого треба притиснути і ніколи не дати підняти голову. "1000 днів" - це їх дата. А війна з росією почалась 20 лютого 2014 року.