Telegram statistics channel - @prosvitago

📷 Парадокс Тесея в масштабах фотографії; І як сильно фото треба обробити, аби воно перестало бути справжнім?📲 Трохи контексту: Google (а ці рібята кращі в сфері алгоритмів для мобільної фотографії) от пару тижнів назад провели презентацію нової техніки і показали купу ШІ фішок для фотографій на своїх телефонах. Тепер можна додати на кадр людину, якої там не було чи трохи розширити знімок, якщо фону недостатньо. Можна попросити прибрати з заднього плану перехожих чи навпаки щось додати (метеликів, наприклад). Усе, звісно, робить штучний інтелект. 🌚 І можливо, ми досягли певної межі, за якою починається така собі матриця. Себто, фото більше не усвідомлюється як відбиток реальності. Тепер це просто красива картинка. Ми йшли до цього поступово: алгоритми вже давно покращують якість, кольори, комбінують декілька фото (HDR) аби отримати кращу експозіцію тощо. І з одного боку, це не погано, бо деінде справді наближає картинку на екрані до того, що бачить око. А з іншого, відкриває шлях до місця, де ми зараз: ШІ робить красивий фейк з фотографії і тисячі людей на презентації аплодують...🤔 Лишається одне питання: якщо ШІ підмалює фото корабля, чи буде це той самий корабль?ProSvita

603 назавжди Україна - це держава, яка відмовилась померти. Держава, яка стріляла в своїх катів, а коли закінчувались набої - йшла з ножем на кулемет. І, звісно, на нетривалий час гинула, лише щоб знов повернутись. Така заява - не святковий пафос: Україна буквально є державою, яка шляхом нелюдських зусиль відмовилась від того, що прийняли десятки дуже схожих за своєю долею народів. Україна, яка багато століть була об'єктом зазіхань свого великого східного "брата", не повторила долю Шотландії - не увійшла до складу могутнішого і "розвиненішого" сусіда. Україна не змирилася з втратою своїх промислових регіонів, як це зробила Ірландія, відділяючись від Великої Британії. Україна не підкорилась більшому за чисельністю народу та не почала у ньому розчинятись, на відміну від Каталонії та Країни басків. Україна не втратила міжнародне визнання через силу та хитрощі підступного ворога, як це, на жаль, зробив Тайвань. І Україна точно не погодилась з роллю вічного раба для імперського центру, як це зробила незліченна кількість малих народів сучасної росії. Україна просто відмовилась. "Я не буду", - ось що сказали ми у 1991 дуже тихо, радше пошепки; "Я не буду", - повторили ми у 2014, насупивши брови і нервово вдивляючись у терикони Донбасу;"Я не буду", - твердо і зі злістю заявили ми під ракетними обстрілами у лютому 2022. Ціна цих трьох слів - десятки тисяч людських і сотні тисяч російських життів. Ціна цих слів - обстріли, безсонні ночі, втрати близьких. Результат цих слів - найважливіша річ для кожної людини - свобода; і найважливіша річ для кожної держави - суб'єктність. Припинивши нашу боротьбу, замовкнувши, ми втратимо найцінніше для всіх українців - можливість самим вирішувати, що нам робити. Важлива місія для кожного з нас - продовжувати щодня казати "Я не буду" і бити всіх, хто намагатиметься за це заткнути Україні рота. Ще важливіша місія - не забувати про жодного з українців та українок на всіх 603700 км² нашої території та поза її межами. На тих 603700 км², де завдяки зусиллям кожного і кожної з нас загояться рани і зацвітуть сади. І серед соняшників, які виросли в українській землі з допомогою російських ходячих добрив, ми нарешті скажемо: 603 назавжди.Слава Україні! З Днем Незалежності!Від імені всієї команди,Євген Костогризов, президент ГО "Prosvita"