У травні 1970 року норвезький мандрівник і антрополог Тур Гейєрдал вийшов в Атлантику на човні, який за логікою ХХ століття не мав би дістатися нікуди.Його ідея була проста й водночас провокативна: якщо стародавні народи справді могли перетинати океани, то це мали дозволяти не технології, а сама природа суден. Щоб перевірити це, Гейєрдал збудував Ra II — очеретяний човен довжиною близько 12 метрів. Його зібрали в марокканському порту Сафі майстри з озера Тітікака — аймара та кечуа, які з покоління в покоління будували такі судна. Конструкція навмисно наслідувала давні єгипетські та месопотамські зображення човнів.17 травня 1970 року Ra II вийшов у море. Через 56–57 днів і понад 6 тисяч кілометрів він досяг Барбадосу. Це не довело, що такі подорожі відбувалися в давнину, але показало головне: вони були можливими навіть на судні з папірусу.Екіпаж Ra II був принципово міжнародним — серед учасників були представники Європи, Америки, Азії, Африки та СРСР. Гейєрдал свідомо зібрав людей різних культур і переконань, щоб показати: співпраця можлива навіть у замкненому просторі й у складних умовах.Подорож несподівано набула ще одного виміру. Протягом майже всього переходу команда фіксувала нафтові плями й грудки мазуту у відкритому океані. Забруднення було зафіксовано на 43 із 57 днів плавання. Ці дані згодом передали до ООН — як доказ того, що навіть посеред Атлантики океан уже не був «чистим».Ra II став не лише експериментом з минулим, а й тривожним свідченням стану світу в сучасності.Мандри медіа🌏