Сьогодні, вперше за декілька тижнів у мене був час зранку подумати і трохи видихнути.Останні декілька місяців були складними, нервовими і дуже draining.Але вдалося зробити багато речей - і з Eated, і з роботою, і з буткемпами.По Eated трохи допоміг запустити версію 2.0. І це поки все - а Irene Astaficheva тим часом потроху, крок за кроком будує маркетинг і SMM(за що дякуємо всім залученим, ви топ!). Команда і в Інсті, і в Threads, і в Реддіті, і навіть на сайті щось встигає робити. Місяць тому ми про це навіть не думали... По роботі запустилися наступний період цілей, і було сильне відчуття що я як риба на пательні - смикаюсь, бью хвостом і мене щось шкварить. Але потроху вигріб, стабілізувався, і далі рухаємося по плану. Щоправда довелося трохи поговорити конструктивного "ні", але life is life - як буде треба - будемо адаптуватися. Але настрій як не дивно заряджений, є бажання звертати гори 😉Буткемп першого рівня, 16 когорта вже на фінішній прямій. Команди вперті, і дожимають на "парах", реально. Лишилося трохи, в суботу дедлайн. А якщо ви хочете як вони - то набір на 17 когорту вже відкритий 😉Буткемп другого рівня пройшов екватор і здав перший екзамен. Вони там трошки в шоці від життя, але я сподіваюсь шок виключно приємнийЦього разу буткемп у мене не займав стільки часу як раніше, бо тепер у нас є ментори, і це означає що я витратив в 3 рази менше часу ніж зазвичай.Overall, відчуття "цепиздецьгосподипоможиявженевитягую" пройшло, і є круте бажання робити круті речі. І це приємно, хоча як завжди трохи стесово, бо оцей внутрішній піздюк тихо шепоче на вухо - "Шо ти, дядя, а ти впевнений що стягнеш?"Якщо у вас теж є такий піздюк, то скажіть йому те саме що і я - "Стягну, і все буде добре - без варіантів"...