Продакт борщ🔥 | Америка і 6-годинний робочий день...Сьогодні розкажу про кейс, який по...

Америка і 6-годинний робочий день...Сьогодні розкажу про кейс, який почув на подкасті Freakonomics, а потім почав про нього читати окремо. Неочевидний висновок в кінці 😉У 1930-х, коли Америка страждала від Великої депресії (хто не знав - це була глобальна економічна криза, що почалась у США в 1929 році й спричинила масові банкрутства та безробіття) більшість компаній скорочували зарплати, урізали витрати і масово звільняли працівників. Фактично "Вижити" було головним KPI. Але от в компанії Kellogg’s (ті що пластівці роблять, ага) подумали трохи інакше. Вони перевели працівників із 8-годинного робочого дня на 6-годинний. Причина була не "тому що вони хороші" - просто у компанії побачили, що за 6 годин люди працюють так само ефективно, як за 8. Спочатку ідея виглядала дико. Типу: як це працювати менше, а отримувати той самий результат? Але на практиці вийшло цікаво - люди стали продуктивнішими. Менше втоми, менше “розмазування” задач по робочому часу, менше вигорання. І так, за 6 годин працівники видавали той самий обʼєм, що й раніше за 8. Kellogg побачили в цьому можливість: якщо одна зміна тепер триває 6 годин, то чому б не запустити ще одну? Геніально, блін 😉Тобто раніше вони мали одну зміну і 8 годин, а тоді отримали дві зміни і 12 годин. Завод почав працювати довше, але без додаткової потреби у грошах чи інвестиціях. Люди мали більше часу на родину, на себе, і - о, іронія - більше бажання працювати саме на цьому заводі. На нього приводили друзів, батьків, знайомих - лиш би заводу було добре, бо тоді і людям в цей страшний час було добре.Коротше на фоні тотальних звільнень і паніки, ця історія виглядала майже як фантастика з елементами романтики. Але вона спрацювала. Зрештою Kellogg не просто втрималися на плаву - вони посилили бренд, інвестували купу грошей в маркетинг пластівців, купували години радіо і теле-ефірів, відкрили ще декілька заводів - і вийшли з цього турбулентного періоду як переможці. Нормальний людський підхід став бізнес-стратегією. Розуміння що насправді відбувається у компанії дало можливість це зробити. А ось і льорнінг від мене:Цікава річ, що на початку Kellogg не будували нові заводи, не купували більше станків - замість цього вони переосмислили що у них ВЖЕ є - як використовують час своїх людей.У стартапах і тех-тусовці ми зазвичай мислимо у форматі “нам треба ще інженерів, ще фіч, ще раунд” - але іноді масштаб приходить, коли ти не додаєш ресурси, а переосмислюєш доступні, відкриваючи нові «зміни» нашого часу:Зменшуючи кількість мітингів через асинхронну колаборацію і різні лумчики/голосові.Зберігаєш час на перезарядку людини за рахунок того що даєш рімоут (а значить нікуди не треба їздити і людина має на 1-2 години в день більше щоб відпочити)Скорочуєш когнітивний шум, коли нарешті починаєш писати і говорити нормальною людською мовою, замість корпоративного булщіту. Коротше мій льорнінг з цього: не завжди треба більше - іноді треба просто інакше.₴P.S. Але якщо у вас сроки горять, і очікування високі - то гроші і солідний бюджет на крутих людей все ж треба!)