Централізована тиранія проти децентралізованої анархії Сьогодні (на диво😅) не про найм. А про цікавий патерн структури команд, які я спостерігав останнім часом у своїх клієнтів. Якщо уважно спостерігати, зараз будування команд «гуляє» між двома екстремумами:Перший це централізована тиранія. У команді є головний. Усі рішення і процес завʼязані на ньому чи на ній. Все централізовано, будується навколо жорстких бізнес процесів і бажання контролювати усе. Тиранія проявляється у придушенні альтернативних точок зору і пропозицій які відрізняються від наративів Боса.Другий це децентралізована анархія. Лідер є, але він чи вона відпустили централізацію, мікросенеджмент і завʼязку на себе - для блага ментального стану команд, кращої мотивації і відповідальності. Складність лише у тому що коли все децентралізовано, все одно важливо алайнити усіх в одному напрямку - в без цього відбувається хаос і анархія, коли всі working hard, але цей корабель нікуди особливо не пливе.Я все частіше бачу що починаючі лідери і стартапери, а також просто менеджери яким дали команду ідуть в один з цих екстремумів. Дефолтна поведінка - тиранія. Спроба номер два - анархія. Десь з третьої виходить знайти баланс. Але як наслідок - поплавлена менталочка, синдром самозванця і часом хейт від команди чи попередніх колег.Мораль цього допису проста - шукайте баланс. Найкраще вміння менеджера - це вміння адаптуватися під будь які ситуації і контексти. В цьому немає рокет саянсу, варто лише памʼятати що є ці два екстремуми, і кататися по ним туди-сюди в залежності від контексту - чи просто знайти свою(!) золоту середину :)Нехай усе вийде! А де ви на цій шкалі?