Принтер Форт

Про Енергодар. Ситуація в місті залишається неоднозначною. За фото чи відеофіксацію наслідків ударів, цивільних можуть затримати та вивезти у невідомому напрямку. Право знімати такі кадри фактично мають лише російські військові або акредитовані рф журналісти.Під час комендантської години патрулів у місті стало помітно менше. Водночас удень значно побільшало окупантів зі стрілецькою зброєю. Причому нерідко вони ходять у футболках і шортах. У перервах між атаками їх можна побачити поруч із місцевими дітьми: грають у футбол, баскетбол, проводять час на майданчиках. Виглядає це доволі тривожно.Ймовірно, росіяни дійшли висновку, що дрони часто полюють на базові станції мобільного зв’язку. Тому на дахах будинків, де не проживають окупанти, вони встановлюють фальшиві антени та інше обладнання, а горища зачиняють на власні замки. Така тактика може бути своєрідною приманкою для удару по багатоповерхівці, щоб згодом звинуватити українську сторону у жертвах серед цивільного населення.Також російські патрулі дедалі частіше використовують для пересування містом автівки швидкої допомоги замість своїх УАЗів. Особливо активно задіюються саме українські машини французької марки Citroën.Загалом ситуація в Енергодарі демонструє стійку негативну тенденцію. Життя для тих, хто залишився в місті, помітно погіршується: вода та електроенергія з’являються нерегулярно, пального майже немає, а дістати навіть 10 літрів можна хіба що «домовившись» з окупантами.Цікаво, що росіяни, яких перекинули для боротьби з дронами, часто не надто переймаються своїми обов’язками. У місті періодично протягом кількох годин поспіль лунають постріли з рушниць — схоже, таким чином вони просто «утилізують» боєприпаси та створюють видимість напруженої роботи ППО.Якщо раніше Енергодар вважався місцем, де під час «сво» було престижно «служити», то тепер це місто, поблизу якого фактично ведуться бойові дії біля ядерних реакторів. І така перспектива звучить не надто привабливо навіть для бурята.

Пост про працівника окупованої Запорізької АЕС, який розповів, що відбувається всередині ядерного об'єкта:— У кожному колективі на станції є одна-дві людини, які постійно доповідають про все, що діється на роботі з підтримання функціонування об'єктів. Це можуть бути привезені сюди «з материка» — так зазвичай називають росію. Або це можуть бути місцеві, яких охрестили «спеціалістами», хоча вони ніколи не мали досвіду з чимось подібним. Ви здивуєтеся, але донощики передають буквально всі теми, на які ми говоримо.— Телефони. На самому початку окупації станції телефони були заборонені. Потім дозволені, але без камер. Потім дозволили з камерами, але перевіряли, щоб камера була заклеєна. Та й узагалі, якщо побачать, що хтось щось фотографує, попросять показати фотоальбом. Зараз телефони знову під забороною. Знаю випадок: в одного хлопця був старенький десятий айфон. Якийсь російський військовий знав про це й просто вкрав у нього телефон, розбивши скло в машині прямо на першій прохідній.— Дзвінки. Мені як працівникові станції можуть подзвонити хоч о другій ночі й наказовим тоном викликати «на бесіду». Що за бесіда — дізнаєшся вже по приїзду. Пригоди починаються одразу, серед ночі. Формально в нас діє комендантська година. І попри те, що в мене є дозвіл, усе одно можуть зупинити дорогою на станцію і дивним тоном допитувати: хто саме подзвонив, куди викликав, навіщо. Пару разів вони так просто стібалися — і не лише з мене. Але в інших випадках це були формальні приводи, за якими ніколи не знаєш, що буде далі, тож готуєшся до найгіршого.— У нас багато негласних заборон. Є тут такі росіяни, з якими ми не маємо права вітатися. Також ми мусимо знати російські свята й демонструвати місцевим військовим на станції, що шануємо історію рф та її культуру. Наприклад, сиджу їм борщ у їдальні, підходить до мене військовий і питає: борщ український чи російський? Самі розумієте, яку відповідь треба дати.— Зникнення людей. У нашому колективі люди зникали на тиждень, а потім поверталися. Вони відмовлялися казати, де були й що робили. Ми з хлопцями розуміємо, що це елемент насадження страху. Кожен із нас тепер упевнений, що рано чи пізно це чекає на всіх. Але здебільшого всі, хто повертався після довгої відсутності, були вже іншими. Не хочу розповідати подробиці, бо вони можуть зрозуміти патерни.— Ви ж розумієте, що тут страх і жах — це вже норма. Ми боїмося за свої сім'ї, за своє майно. Вони знають, що багато хто з нас чекає й вірить в Україну. Вони знають, що ми ніколи вже не приймемо їх і не зможемо жити з ними на рівних. Те, що вони собі дозволяють, не піддається нормалізації навіть «на материку».— Насамкінець можу розповісти про одне з психологічних катувань. Нещодавно нам подовжили зміни. Ми працюємо більше. Та ми й так працювали багато, а тепер ще більше. Раніше не відпускають. Ось хлопець, який просто не подобається місцевим військовим охоронцям, отримує новину: у твій дім влучив дрон, твоя сім'я загинула, але відпустити тебе ми зможемо лише за три години. Насправді сім'я була в повному порядку. Але ці три години стали для нього найстрашнішими муками.

Окупований Енергодар вперше за роки повномасштабної агресії рф пережив наймасштабніший обстріл. Більшість ударів припала на промислову зону, а також на перший та другий мікрорайони.Наслідки терпимі — побільшало квартир із вибитими шибками у вікнах. Звісно, «місцева влада» не збирається нічим закривати пусті квартири.Хтось вже бачив відео «результатів пережитої ночі» у різних джерелах, однак це старі медіапублікації.Реальні наслідки будуть опубліковані пізніше. По-перше, у місті залишилося надто мало корінних мешканців. По-друге, будь-яка спроба фото чи відеофіксації на місцях призводить до тяжких наслідків для автора.Центральна частина міста також зазнала фасадних пошкоджень, оскільки однією з цілей була базова станція мобільного зв’язку, розташована на даху готелю «Енергодар».Місто практично без світла та води. Ринок працює у штатному режимі. Жителі навколишніх сіл почали привозити воду та бензин у дволітрових пляшках.Страшно усвідомлювати, що молоде місто енергетиків побачило «русский мир» у всій красі.

Інформації з окупованого Енергодара надходить доволі мало, але є речі, які важливо знати мешканцям міста:Місцеві жителі, які встановлюють зоровий контакт із FPV-дроном, можуть «помахати» руками вгору. Зазвичай після таких дій дрон відлітає. Це не завжди гарантія того, що таким чином можна «пропустити» окупанта, але це радше перевірка на відсутність рушниці. Самі розумієте чому.Ситуація на Запорізькій АЕС патова. Вже відомо про понад 110 заяв на звільнення, зокрема й від приїжджих окупантів-атомників.У місті вже спостерігається нестача пального. Можливо, бензину не буде взагалі. Також порушені логістичні ланцюги постачання продуктів харчування, адже дорога, що веде до міста, перебуває під прицілом.Енергодарці, за можливості, запасайтеся питною водою. Водночас цей допис не сіє паніку. Ми й так живемо в умовах війни вже тривалий час. Те, що зараз відбувається в Енергодарі, рано чи пізно мало розпочатися.Запорізька АЕС не може дістатися росії. Якщо з цим питанням не змогли допомогти МАГАТЕ, то ним займуться наші воїни.До речі, клоуни з МАГАТЕ вже сидять подалі від станції — у місті Дніпрорудне.

Інформація для мешканців окупованих територій, особливо для тих, хто з різних причин пересувається в районі Запорізької та Херсонської областей у напрямку Криму.Росіяни вже кілька тижнів використовують спеціальний пристрій, який дозволяє вивантажувати всі дані зі смартфона, минаючи пароль. Навіть якщо ви форматували пристрій і заново налаштували інтерфейс, в окремих випадках вдається відновити частину інформації, особливо будь-яку текстову.Як варіант, для поїздок можна використовувати окремі телефони, які не викликатимуть підозр.Наприклад, кілька днів тому на кордоні з Кримом був заарештований чоловік, який не зміг пояснити ФСБ, навіщо за два дні до поїздки він видалив застосунки, фотографії та нотатки.Раніше повідомлялося, що подібні девайси з’явилися в американських поліцейських. Є інформація, що ці пристрої були розроблені на Тайвані.На iPhone є функція Lockdown Mode, яка в кілька разів підвищує безпеку даних. Водночас цей режим може викликати додаткові запитання в окупаційних військ.