Моя сама головна та велика цінність любов. Така і моя робота , перш за все любити своїх учнів та клієнтів, а потім вже щось з ними робити. Люди все ж таки відчувають любов чи її відсутність. Хоча можуть мене в процесі ненавидіти, це нормально, тому що я вимагаю від них працювати, та змін, а це деколи чи завжди не подобається. Хочеться поблажок та щоб нічого не робити ну і брати любов тоннами. Мої самі тяжкі клієнти й учні то нарциси різної важкості. Так от як раз їм і треба навчитися любити та віддавати любов, хоча вони вважають навпаки, що їм тої любові недодали ( а кому її додали ?) Та чекають, вимагають, заслуговують її у інших. Але любов є в кожного з нас, вона може бути прихована десь у середині, чи ховатись під шаром злісті, образ, болю, суму, але якщо все це що зверху прожити чи проявити ( розібратись) а може цього дуже й мало і коли людина виплесне то далі легко починає віддавати любов та отримувати, а до того відчувати її . І в мене так було, в якійсь момент ( щось сталось на тренінгу ) чесно вже не пом’ятаю що але я зрозуміла що мені нічого не заважає ділитись любовью і її так багато і це так приємно її віддавати. Але потім ще навчалась все ж і брати. Бо то ж баланс «брати давати « і він повинен бути. А тепер так відбувається з моїми учнями на моїх тренінгах і за цим так приємно спостерігати. Звісно не зі всіма і звісно є дуже складні приклади. Але головне щоб людина хотіла того, щоб не уявляла свого життя без любові. Саме без неї. От без всього може уявити , а без неї ніяк . Але все ж такі спочатку потрібна усвідомленість, якщо людина усвідомлює що в неї домінує нарцистична частина і вона знає що це означає ( любові ніякої бути не може ) то вона може щось змінити якщо захоче, або не буде дивуватись коли від неї будуть відвертатись та йти. Але так буває дуже рідко, зазвичай ті розлючені нарциси коять зло, а в глибині душі чекають на прийняття та любов. Даруйте любов світу, її вистачить на всіх та беріть теж від всіх. Всі ми спроможні любити!