принц оф псі Ψ | Текст цей започаткував мою активну письмову діяльність у фб. Думаю він...

Текст цей започаткував мою активну письмову діяльність у фб. Думаю він актуальний і зараз як і тема про яку йдеться. Напевно ви знаєте про те, що у нас є різні потреби. Я не про сон, відпочинок, їжу. Хоча і про них люди часто забувають, припускаючи, мабуть, вони роботи. Так от я про одну потребу людини, яка актуалізується ближче до 40 років, може раніше. Маємо потребу ділитися, віддавати. Вона може бути не зрозуміла людині, але певний душевний дискомфорт може бути пов'язаний саме з нею. До 35 років, ми вже багато чого знаємо, вміємо, маємо. І тримати все в собі немає сенсу. Що віддав то твоє, що зберіг те пропало. Це моє улюблене переконання. До цього віку часто вже є свої діти, і робота і можна реалізовувати цю потребу там. Але не завжди цього достатньо. Робота різна буває і не вся про можливість ділитися всім багажем та почуттями. Та й потенціал різний у всіх. Я помітила по собі, що якщо не висловлю любов до когось, яку я відчуваю ,то мені стає фізично погано. Моя робота вся про віддачу, мені пощастило. Але справа навіть не в тому, чим ми займаємося, а в усвідомленні цієї потреби. Коли ви знаєте, що хочете ділитися, знайдете можливість. Але людей часто зупиняє думка про те, що те, що я знаю і вмію нікому не потрібно і не цікаво. Ні - На кожен товар є власний покупець. Я теж колись була переконана, що те, що знаю я, знають усі. На мій подив, коли все ж таки стала ділитися знаннями, вміннями та інструментами це багатьом виявилося потрібним, важливим, цікавим, корисним. Я продовжую це робити щодня, мене це тішить. Прийшло дивне порівняння, зате зрозуміле. Корову треба доїти, інакше їй буде погано, молоко пропаде. І їй легше стає як подоють. (не питайте звідки я знаю про корову) У наступній серії буде про брати!