принц оф псі Ψ | Мало хто справді вміє говорити «ні». Адже ні – це місце, де я не готов...

Мало хто справді вміє говорити «ні». Адже ні – це місце, де я не готовий рухати свій кордон. А співіснування з людьми (у сім'ї, дитячому садку, класі, таборі, ВНЗ, на роботі) передбачає компроміси, тобто безперервні зрушення цього самого кордону в невідомому напрямку. Вважається, що поступатися добре. Входити в чуже становище – правильно. Всіми мовами є аналог нашому виразу «Увійди в моє становище». «Тобі що, шкода?», «поступися, ти ж дівчинка», «поступися, ти ж хлопчик», «поступися, ти ж старший», «поступися, ти ж розумніша», «жадина», «бог велів ділитися »… Почули свої знайомі голоси? Я так. Людині середнього віку (і старше) зазвичай дуже легко дається поступатися: пройдено багаторічний тренінг. Найгірше інше: не ясно, де межа. Скільки разів потрібно поступитися? Скільки разів ділитися? Скільки (раз) дати в борг? Коли просити гроші назад? Як це зробити, щоб ніхто не образився? Світ, де люди не вміють відмовляти, народжує паразитів та божевільних. Паразити продовжують просити і просити, божевільні продовжують давати та давати. Одні завжди погоджуються ділитися, рухаються, пропускають уперед, дають у борг, дарують час, заплющують очі на крадіжку чи зради. Інші звикають просити нескінченно, сидять на чужому стільці, беруть чужі речі та чужу їжу, і чекають на добавки, дзвінко б'ючи ложкою об миску. Ви, мабуть, здивуєтеся, якщо я тепер скажу, що все це одні й ті самі люди. Відсутність своєчасного "ні" зводить всіх з розуму: і тих, хто уникає відмовляти, і тих, хто звикає брати зайве. Якщо згадати, що в природі все гармонійно взаємопов'язане, то ясно, що гомеостаз одного разу ставить того, хто вічно дає перед необхідністю починати брати назад: інакше помреш. Що робити, якщо в тебе так багато брали, а ти так багато погоджувався, що нічого не лишилося? Грабувати награбоване, звісно. Паразити і божевільні постійно змінюються ролями. Сьогодні я віддавав своє, соромлячись сказати «ні», завтра ж я візьму чуже тому, що «це нормально». Адже нормою прийнято вважати все, що завгодно, якщо воно... середньостатистичне. «Я дав тобі в борг місяць тому або виконав твою роботу у вихідний, тому в мене з'явилося «моральне право» не доробляти своєї, скинувши тобі. Ах, я тебе не попередив? Ти теж". Світ без кордонів – світ психопатів. «Ні» попереджує: з'являється межа. Один вирішує: «вистачить», і навіть наважується сказати це вголос. «Ні», - каже він, - «п'ятнадцятої печенькі (вісімнадцятий раз у борг) не буде». Той, кому це адресовано, думає: і справді доведеться встати і піти за печеньками самому (вийти, нарешті, на роботу). Один навчається відмовляти, інший навчається робити щось сам. І обидва вони тепер знають, що межа існує. І обом від цього краще. Latest Month