4 роки повномасштабної війниПонад чотири роки пройшло з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Амбіції імперіалістичного агресора вдалося зламати героїчним опором наших військових, але ворог продовжує сунути на українські землі, руйнуючи на своєму шляху не тільки міста, але й надії та сподівання тисяч людей.У той же час український уряд зазіхає на права та гарантії для студент_ок, робітни_ць та військових, які боронять нас від загарбника:▪️у системі освіти взято курс на введення грантової системи та, зрештою, зменшення доступності освіти;▪️ у сфері праці права профспілкок суттєво звужуються, трудові взаємини передані на совість ринку;▪️ про чіткі терміни служби для військових лишається мріяти;▪️політичні громадські виступи обертаються переслідуваннями та погрозами чи то від праворадикалів, чи то від компетентних органів. Цей рік був багатий на політичні скандали. Чого вартує один лише Міндічгейт? Тема критичної інфраструктури особливо гостра для нас як студентів і студенток. Безсумнівно, провина за відключення та перебої лягає на плечі Росії, проте через халатність окремих інституцій тисячі людей, зокрема студент_ок, опинилися без світло-, водо- та теплопостачання. У деяких ЗВО ситуація нагадує апокаліптичну.Кричущим абсурдом останнього часу був законопроєкт № 14394, який передбачає «оновлення» сімейного законодавства. «Оновлення» означає легітимізацію найбільш консервативних і й реакційних практик, що суперечать базовим секулярним і громадським уявленням про шлюб.Усе перераховане вище звучить дещо песимістично. Немає чого приховувати: ситуація з кожним роком не стає кращою. Проте ми також пропонуємо подивитися на це під іншим кутом. Не завдяки, а всупереч українське суспільство продовжує чинити опір. Понад чотири роки імперіалістичний агресор вимушений з неабиякою постійністю промивати мізки світові, мовляв, так і було заплановано. В умовах дефіциту базових благ ми продовжуємо боротися за права студент_ок, допомогати своїм товариш_кам серед військових, підтримувати дружні та союзницькі ініціативи. Ми продовжуємо не мовчати щодо проблем освіти і знаємо, що як тільки це буде необхідно, то ми разом вийдемо з транспарантом та запропонуємо дієву альтернативу. Адже в цьому параді труднощів живе та квітне справжній рушій прогресу — прагнення свободи та солідарності, що об'єднує нас в єдиній історичній дії.Проте пам'ятаймо, що уся боротьба за кращу освіту була б неможливою без тих, хто зараз тримає фронт. Ми безмежно вдячні всім героям та героїням, що боронять Україну зі зброєю в руках: лише завдяки їм ми маємо найцінніше — змогу жити, творити та щодня виборювати краще майбутнє.