Психоаналітичний slay 🎀 | Мене тут як співробітника гуманітарної організації по різних тренінгах...

Мене тут як співробітника гуманітарної організації по різних тренінгах толерантності водять. І останній з них це про гендерні стереотипи в суспільстві. Такий тренінг зазвичай майже завжди супроводжується виходом з берегів жіночої частини аудиторії (ну, зрештою, крім мене та 17-річного хлопчини чоловіків там не було).Цікавим є те, що основні претензії були не до патріархату чи нерівності. Основою усіх холіварів було почуття провини, а саме: “Жінка не винна у аб’юзі”. Приблизно ця фраза в різних словах мусолилася 2 дні.Здавалося б, не винна і не винна, чого бухтіти-то. Можна, звичайно, приплітати аргументи про батьків, які щось там нав’язують. Але вплив батьків на суб’єкта дуже переоцінений, у першу чергу самими ж психотерапевтами.Я хочу спробувати подивитись у цьому дописі на жіноче почуття провини з наступного боку.Описуючи комплекс Електри, Фройд задає тон логіці жіночої кастрації, слідом за Фройдом Лакан заявляє про те, що взагалі-то недохват “кастрація” це умова будь-якого суб’єкта незалежно від статі. Слідом за цими двома я додаю, що нестача це органічний логічний такт мови в цілому.Провину як симптом можна розглядати як позицію “відповідь” суб’єкта на недохват або зустріч з ним. Навколо цього симптому розгортаються колективні відповіді як субкультури. Для чоловічого суб’єкта це інцели як відповідь-заперечення недохвату: “це не я 1/10, готовий розглядати таку саму 1/10 для обміну луту в Фортнайті, це жінки не звертають на мене уваги”. Для жінок це фемінізм як своєрідне також заперечення нестачі, як ідея того, що символічне придумали чоловіки, і треба жити по анті-філософії Жиля Греле й іти в море як уход від патріархату. І заперечення недохвату в цьому випадку тут як звинувачення теорії: “Фройд вводить логіку кастрації, а це означає, що чоловіки придумали цю ідею”.Відмінність чоловічої і жіночої відповіді на недохват різниться записом статі в Едипі.Я хочу закцентувати на третьому такті лаканівського Едипу (chatgpt три такти Едипу у Лакана), де чоловіче “мати” як ядро аб’юзу стикається з певним обмеженням у вигляді кінцевості запису свого бажання (мати тільки свою дружину, без бажання мати чоловіків, до яких аб’юзер проявляє ревнощі).Умовно жіноче “бути” як бути об’єктом бажання (читай аб’юзу) чи бути тим об’єктом, який встає на місце чоловічої нестачі, стикається з неможливістю покрити чоловічу неспроможність.Так чи інакше, це досить поверхневий опис того, як може відбуватися запис статевого в розв’язці трьох едипальних тактів, проте я хочу насвітлити, як такий симптом, як провина, обслуговує запис недохвату в психічному житті суб’єкта. Яким міфом та чи інша стать послуговується в якості відповіді на те, чого немає, і як крізь фройдівський механізм Verneinung / заперечення провина стає тим виходом, який суб’єкт знаходить для покриття безсвідомого.