Психоаналітичний slay 🎀 | Чесно кажучи, сумнівність цінності знань для мене з кожним днем стає в...

Чесно кажучи, сумнівність цінності знань для мене з кожним днем стає все більшою, і це лякає. Лякає тим, що світ, де основною монополією є знання, зникає.Так склалося, що з дитинства мені неприємні книжки і навчання, бо теорія це тривога того, хто займає позицію навчаючого, а обслуговувати чужу тривогу потрібно вибірково.Цей канал також починався свого роду як освітній, але це швидко себе вичерпало, а робити “тємку”, тобто робити вигляд, я не люблю. З проясненням будь-якого визначення чудово справляється AI, і поки я буду крутити свої понятійні оберти в текстах, він надасть чітку структуру, тому в цьому мало змісту.Що дійсно є цінним для мене і що справді є затребуваним це вміння показати, як теоретичний апарат взаємодіє з логічним. Звичайно, будь-яка теорія це сова на глобусі, але і в цієї сови є своя логіка.Логікою я називаю сукупність законів дії основних понять, які є в кожній теоретичній системі. Для психоаналізу це безсвідоме, витіснення і Едипальний міф як запис статевих відносин. Саме демонстрація динаміки логічного є ознакою майстра, навіть якщо сама логіка є вигадкою автора.Я допускаю, що такий об’єкт, як знання, є гомеостазом тривоги самого спеціаліста. Іншими словами, псай-літературу особливо не читають, крім самих псай-спеціалістів. Цей cute moment, коли після супервізій йде обмін книжками про той чи інший розлад або симптом (частіше два в одному). Але особливо мене дивує, коли таке відбувається в психоаналітичних колах: на мій погляд, уміння стикатися з тривогою і пустотою є професійною вимогою до психоаналітика.Проте потрібно розуміти, що не знати чогось не означає не притримуватися логіки того чи іншого концепту. Я радше про тенденцію освіти до пережовування теоретичного на противагу структурному і логічному. У носіях теоретичного більше немає потреби, тепер для цього є окремий контейнер.Наостанок я би хотів процитувати власного аналітика Дмитра Лобачова:“Розглядати кожен випадок як виняток із правил можна лише в тому випадку, якщо нам відомо це правило.До того ж така винятковість сприяє зміцненню нарцисизму Я в окремо взятому випадку, підживлюючи найважливіший симптом суб’єкта. "Власне Я, каже Лакан, структуроване точно так само, як симптом. Усередині суб’єкта воно являє собою всього-на-всього привілейований симптом. Це виключно людський симптом, душевна хвороба людини".Розглядати випадок феноменологічно не означає винаходити нову теорію, а навпаки, слідувати жорсткій методології, що ставить перед нами питання про особливу, психоаналітичну феноменологію, спроби якої здійснює Фройд у своїх роботах із техніки психоаналізу і, звісно, у п’яти класичних випадках”.