Психоаналітичний slay 🎀 | У Лакана серед багатьох його висловів, що можуть охарактеризувати його...

🥰 У Лакана серед багатьох його висловів, що можуть охарактеризувати його психоаналіз, є думка: "кохання завжди взаємне", яку він сформулював у ХХ семінарі. На перший погляд, це твердження може здаватися безглуздим та далеким від реальності, адже у кожного з нас можуть знайтися приклади невзаємних почуттів. Проте існує така інтерпретація цієї лаканівської думки, згідно з якою ця взаємність не означає обов’язково позитивної відповіді на почуття іншої людини. Взаємність у цьому випадку полягає в імпліцитному визнанні ролі коханої особи, яку накладає на тебе той, хто у тебе закоханий. Тобто, незалежно від подальшої відповіді людини, якій зізналися в коханні, вона все одно відповідає з позиції того, кого кохають: "ти хороший, але...", "у мене вже є хлопець", "ти мені також подобаєшся!", "ми не можемо бути разом" тощо. Усі ці штамповані відповіді об'єднує те, що їхня структура передбачає відповідь саме з позиції коханої людини. На думку прихильників такої інтерпретації вислову Лакана, у цьому й полягає взаємність кохання: людина фактично визнає себе коханою та входить у цю мовну гру з тим, хто зізнався їй в коханні.На підтримку такої думки можна вказати також на те, що у наведених штампованих відповідях жодним чином не присутній сумнів у відвертості почуттів людини, яка зізнається у коханні. Тому, така інтерпретація здається логічною і навіть очевидною, однак через свою логічність варто її враховувати, коли аналізуємо подібний дискурс.Однак, розмірковуючи над цією ідеєю, перше, що спадає на думку, - бажання якось сфальсифікувати таке твердження, уявити або пригадати ситуації, в яких людина не визнає себе коханою і відмовляється взаємодіяти в одній символічній системі з тим, хто зізнається їй у коханні. Наприклад, чи не траплялося вам бачити, як після слів "я тебе кохаю" людину посилали на три букви? Я особисто була свідком таких ситуацій. І тоді виникає бажання стверджувати, що максима Лакана "кохання завжди взаємне" не працює, і що цей вислів слід або серйозно переглянути, або відкинути зовсім.Проте, аналізуючи власні думки, приходить розуміння, що Лаканова максима, попри все, має сенс, адже вона стосується саме більшості випадків, а не виняткових ситуацій, що виходять за межі загальної логіки запропонованої ідеї. Отже, говорячи про максиму "кохання завжди взаємне", варто залишатися у межах прагматичного розуміння: цей вислів описує типові, найпоширеніші випадки, а не винятки.Це міркування про прагматичність, до речі, певною мірою перегукується з трансцендентальним прагматизмом Апеля, який, на мою думку, дуже доречний у цій ситуації ;)