Психоаналітичний slay 🎀 | Нестача психоаналітикаХто такий психоаналітик?Психоаналітик це фантазм...

Нестача психоаналітикаХто такий психоаналітик?Психоаналітик це фантазм, приломлення набору сенсів. Ефект теорії того що психоаналізом називається. Від себе додам що психоаналітик це створіння тривожне,в тому сенсі що аналітик як правило знаходиться в постійних сумнівах. Ці сумніви стосуються як аспектів діагностичних так і того що називається сеттінгом психоаналізу. Сюди я відношу як і правила про оплату, пропуски так і тривогу в перенесенні та інтерпретаціях. Тут є дві позиції за моїми спостереженнями,перша стосується так званих “контрактних” Психоаналітиків. Позиція в якій буцімто(на мій погляд) договір з аналізантом вносить полегшення цієї тривоги самого аналітика. В якій він захищений правилами які прописані (правда для перверта це просто спосіб ці правила обійти і полахати з тривоги аналітика) Інша позиція це позиція суб’єкта тривоги, психоаналітична космонавтика. Тобто віддання правил на відкуп симптому аналізанта. Ще одна сторона нестачі психоаналітика це діалектизм від позиції того хто знає щось про аналізанта,до позиції об’єкту бажання. Перший такт перенесення це такт надії аналізанта на сакральну інтерпретацію. “От зараз то мені все розкажуть” Інтерпретація аналітика завжди є недолугою, не тим що потрібно. Насправді все те що аналітик робить в кабінеті це тикає пальцем в небо. Так формальності вчать психоаналітика “слухати” мовлення аналізанта, робити акцент на значниках які мають значне афективне забарвлення, на мій погляд це все залупа повна. Не так важливо що аналітик скаже,скільки важливо в якому семіотичному місці він це зробить. Місці розриву, де аналізанту немає що додати/сказати,або місці де аналізант не пам’ятає що хотів сказати(під місцем я маю на увазі діри в мовленні аналізанта,як що мовлення уявити собі як щось матеріальне) Ідемо далі, другий такт перенесення це розчарування аналізанта в аналітикові як в оракулі, прийняття нестачі аналітика як того який ніфіга не знає. Тут як раз відбувається перехід психоаналітика в позицію об’єкта який завжди вислизає з рук аналізанта. Об’єкта який щось повідомляє аналізанту про його бажання. Тобто чому аналізант приперся саме до цього аналітика,а не до іншого.Що я хочу цим всім сказати,психоаналітик це суб’єкт забитий,сам не знаючий що він робить. Суб’єкта який професійно покладається на випадок,головне не заважати аналізанту приходити в кабінет і бажати. Як аналітик може завадити?Як раз то сублімацією своєї тривоги,там де психоаналітик тисне,нагадує про оплату. Пише:”А ВИ БУДЕТЕ СЬОГОДНІ НА СЕСІЇ??” Все це є тим як раз де нестача самого аналітика є супротивом аналізу. Важливим є на мою думку вміти цю нестачу витримувати як що вже суб’єкт назвався груздем. І якоюсь мірою бути адептом космонавтики для самих маленьких.Від підписниці:"... я не мушу боятись страх вбиває розумстрах крихітна смерть, що мене руйнує і стирає я подивлюсь на свій страх і дам йому пройти крізь мене і коли він піде я простежую його путь де пройде страх не буде нічогонічого окрім мене..."Літургія страху ордену Бене Ґессерит