Судячи з тону, автор симпатизує цим республікам. Але не я).«Родезійський фронт» — це тема для білих націоналістів, альтернативних правих і симпатиків одного вусатого художника. Я ж класичний європейський правий. Ці держави були расистськими утвореннями, які давали пристойні умови для білих і не дуже пристойні для чорних. Земельне питання було гострим і невирішеним. Класика жанру. Тому не дивно, що в цих умовах серед чорного населення поширювалися ліві та комуністичні ідеї. Вони врешті-решт перемогли. Проте коли соціалісти та комуністи приходять до влади, то там немає життя нікому. Ні чорним, ні білим. Дефіцит піску починається. Чули щось про рай для чорних під назвою «Зімбабве»? От і я не чув. Соціалізм — це прокляття для Африки. Хочуть свободи і демократії, а стають прикриттям для зажерливих автократів. Соціалісти люблять займатися перерозподілом, але не дбають про створення багатства. Вони часто підтримують кооперативну справу. Окей. Це чудово, але цього мало. Вони вважають себе прогресивною частиною людства, але проривних ідей не продукують. Грабувати багатих — це у них найпрогресивніша ідея. Як у католика, у мене є система координат для оцінки певної держави чи політичного руху. Це католицьке соціальне вчення. І дуже складно оцінити позитивно ті держави з нашої дзвіниці. Держава мусить шанувати гідність людської особи і дбати про спільне благо. Той самий ценз був влаштований на користь білих. Чи були гідні умови праці для робітників? Та навряд чи. Один із головних критеріїв оцінки системи — її ставлення до найслабших. І це ще тягнеться із «кровожерливого» Старого Завіту. Бог суворо попереджав стародавніх юдеїв, щоб вони не ображали сиріт та вдів. Бо буде жорстка розплата. Історія повторилася, тільки в нових умовах. Наприклад, згідно з ученням РКЦ, умисна невиплата найманим працівникам зарплати вчасно — це гріх, що волає до Бога. Гріх, який стоїть на одному рівні з убивством. До речі, ті ж католицькі єпископи перебували в опозиції до апартеїду, декого навіть депортували. Культурно ці білі люди належали до реформаторів-кальвіністів, а у них із нами довга історія ворожнечі. Це не додає симпатії до цих «базованих» білих протестантів. Та й акцент на білій шкірі має походження від американських «людей Біблії». Нам розповідають, що найбільш успішні держави — це протестантські. У цьому є частка рації, але не забувайте про те, що «історичний» протестантизм не зміг дати ради Південній Африці. Звісно, там почалися зрушення і є рефлексія на ці теми. І критикувати українського баптиста за гріхи інших протестантів немає сенсу. Чи зрадив Захід Родезію і ПАР? Це не важливо. Бо спочатку білі еліти зрадили самих себе і правдиві цінності Заходу. Мені це чимось нагадує становище українців під час Другої Речі Посполитої. Ми теж були на «негритянських правах» у тій республіці. Є інший критерій територіального націоналізму за Липинським. Але і тут ці режими не проходять перевірку. Держава — для всіх, хто укорінений у цю землю, а не лише для певного етносу, релігії чи раси. До речі, частина чорних ліваків, які боролися проти расистських республік, мала сильний расово-націоналістичний ухил. Націонал-комуністами вони були. «Зімбабве тільки для чорних, усіх білих вигнати чи вбити». Чорні расисти воювали проти білих расистів. Існує інституційний погляд (Робінсон, Аджемоглу, Дуглас Норт). У хороших державах правила гри створюються для всіх громадян, а не для вузької еліти, яка нікого до себе не підпускає. Наприклад, незалежними судами можуть користуватися усі, а не тільки аристократи. Якщо держава розвалилася, то це означає, що в ній було щось не так. Наприклад, я не є фанатом Ромейської імперії, але якщо ваша держава існує 1000 років, значить, у ній щось є. А ті держави еволюційно є невдахами. В одного з наших вітчизняних ідеологів є фраза: «Наша ідеологія не для всіх». Так ось, ідеологія родезійців точно не для мене. P. S. Якщо ви ще не зрозуміли, то автор «Королівської Правиці» — адепт «офіційної науки», яка разом із рептилоїдами і Ватиканом приховує від бідних та нещасних українців ПРАВДУ.@pravytsa