9. У світлі цих двох образів Святий Дух нині кидає нам виклик щодо нашого ставлення до технології та теперішньої цифрової революції. Наукові відкриття є талантами, довіреними людству, щоб вони принесли плід (пор. Мт 25, 14-30). Технологія має силу зціляти, з'єднувати, навчати й оберігати наш спільний дім, але вона також може роз'єднувати, виключати й породжувати нові форми несправедливості. В абстрактному сенсі технологія сама собою не є ані розв'язанням проблем людства, ані чимось по суті злим. На практиці ж технологія ніколи не буває нейтральною, бо вона набуває рис тих, хто її задумує, фінансує, регулює та використовує. Тому первинний вибір полягає не в «так» чи «ні» технології, а радше в тому, будувати Вавилон чи відбудовувати Єрусалим, обирати між владою, що претендує панувати над небесами, і народом, який трудиться спільно в присутності Бога, відбудовуючи мури братнього співжиття.10. Отже, ми мусимо уникати «синдрому Вавилону», а саме ідолопоклонства прибуткові, що жертвує слабкими, одноманітності, яка нівелює відмінності, та претензії, нібито одна мова, навіть цифрова, здатна перекласти все, зокрема й таїнство особи, на дані та продуктивність. Ризик дегуманізації, тобто будування майбутнього, що виключає Бога й зводить іншого до засобу, є давньою і завжди новою спокусою, яка нині прибирає технічної подоби. Натомість оберімо «шлях Неемії», що увиразнює важливість спільної праці задля того, щоб зробити Боже Місто безпечним пристановищем для вигнанців, які повертаються. Відбудовувати сьогодні означає визнати, що саме з множинності голосів і візій, які часом нагадують нам про сум'яття, спричинене різноманіттям мов, постає світла можливість. Це справді можливість будувати разом, перетворювати розмаїття на ресурс і робити слухання й діалог тим спільним ґрунтом, на якому плекати справедливість і братерство. У межах цього спільного завдання християни відкривають свою унікальну роль, скеровувати дії до Бога, щоб у Його світлі плюралізм не розсіявся в безлад, а навпаки, через практику синодальності став простором, у якому людство наново віднаходить свої тверді основи та свою кінцеву мету. У Книзі Об'явлення Іван бачить Новий Єрусалим, що «сходить з неба від Бога» (Об 21, 2) як дар для всього людства. І це видіння благодаті є запрошенням для нас, християн, трудитися разом, щоб плекати мирне, справедливе та гідне життя у спільноті в сьогоднішніх «містах».