Демократичний соціалізм. Тиранія чи свобода?Якщо раніше соціалісти марили плановою економікою і 5-річками, то нині справи змінилися. Нині у лівих стає мейнстрімом “ринковий”/“демократичний” / “кооперативний” соціалізм. У нашій традиції, цим ідеям співзвучна "колектократія" Винниченка. Дехто натомість говорить про економічний республіканізм. У чому пафос і логіка ринкового соціалізму? Совітський експеримент провалився із тріском. Його навіть не можна назвати соціалізмом, адже не існувало справжнього самоврядування робітників — демократії трудівників. Проте сучасний капіталізм теж не влаштовує прогресивне товариство, адже породжує нерівність. Мовляв, є клас капіталістів, які авторитарним чином, немов абсолютні монархи керують підприємствами. Вони є паразитами-вампірами, що випивають кров трудящихся і т.д. і т.п.У чому суть цієї системи? Ми залишаємо конкуренцію, ціни і споживчий і професійний вибір, але основним суб’єктом на ринку стають кооперативи, державні чи муніципальні підприємства, що демократично керуються робітниками. Але з цією ідеєю є багато проблем.Перша,що спадає на думку: "Як саме перейти до ринкового соціалізму?". Що робити з нинішними власника підприємств? Якщо спробувати їх позбавити власності, то це викличе жорсткий спротив. На всякого Альєнде - знайдеться свій Піночет. На Винниченка - свій Скоропадський. Якщо пробувати якось фінансово компенсувати, то виникає інше питання — звідки взяти стільки ресурсів? Попри розмови про свободу є велика напруга між демократією і демократичним соціалізмом. В кінці-кінці треба вибирати щось одне. Адже в разі перемоги про капіталістичних сил, процес економічної трансформації змінює вектор. І все треба починати заново. Уявимо, що демократичні соціалісти прийшли до влади. Що першим чином ділом почнеться? Відтік капіталу. Хто буде інвестувати у цю державу, знаючи завтра, що твій капітал відберуть? Це буде нести за собою важкі наслідки. Інновації будувать сповільнюватися, продуктивність праці теж, менше робочих місць. Це все буде бити по добробуту робітників, яким так опікуються соціалісти.Немає особливих причин вважати, що кооперативний рух, підтримає насильницького одержавлення та кооперації. Сьогодні забирають власність у сусідів, а завтра доберуться до тебе. Всякий кооператор знає, що дуже важливим у їх справі є добровільна участь людей. Якщо людина не хоче там працювати,то силувати їй не варто. Це відрізняє кооператив від колгоспу. Та й участь в керівництві підприємством займає час, і багато робітник краще будуть проводити цей час по-інакшому.В стандартних умовах підприємці інвестують в технології, автоматизацію. Проте це має менше сенсу робити у рамках ринкового соціалізму? Адже якщо співвласники будуть цим займатися,то їх робоче місце може зникнути.Ще проблема з наймом працівників. Якщо наймати нових,то це означає розмивання долі пирога існуючих працівників. Тому можна очікувати безробіття і низьку мобільність праці. Якщо у нас є багато державної власності, то виникає проблеми із збитковими підприємствами. Що з ними робити? Досвід історії показує, що ліві неохоче йдуть на закриття установ, що віджили себе. Якщо ти закриваєш великий завод, то це сильно вдарить по містечку. Державі банки легко можуть давати чергові дешеві кредити, які не конвертуються у якість. Це створює примарну надію без результату.Найбільш прикладом втілення ринкового соціалізму, певне є період НЕПУ чи Югославія. Остання, трохи краще була за совєтський союз. Але добробут все одно був на рівень гірший за західні капіталістичні держави. @pravytsa