я з дитинства мрію схуднути. десь років із 10я порівнюю себе з однокласницями, дівчатами на вулиці. у мене більші стегна, ніж груди — і я вважаю це своїм найбільшим мінусом. мені здається, що мене неможливо полюбити, якщо я не важу *, маю целюліт на сідницях і товсті рукиу 18 я починаю пити антидепресанти. життя перетворюється на жахіття, тому що мені неправильно підбирають препарат — і я гладшаю на 30 кг. мені страшно дивитися на себе в дзеркало. я відображаю свої найстрашніші страхи. я запихаю в себе безліч їжі, щоб заглушити гнів, стрес, образу та сум. потім я дивлюся на себе в дзеркало і плачу. я ненавиджу фотографуватися в повний зріст. мені страшно, що всі інші бачать, що я товстатакі думки в мене постійноі я знаю, що проблема рхп притаманна багатьом людям. про це не говорять, але я знаю, що це єя не можу запхати собі і іншим людям в голову те, що вони гарні в будь-якій вазі. це не працює. в це не повіриться. це хвороба, яка розʼїдає голову, якщо її вчасно не зловити. я не буду брехати й казати, що прийняття і усвідомлення себе буде легким, тому що воно не будеале ви точно важливіші за цифри на вагахневдалу фотографію замалу або завелику спідницю розтяжки на стегнахі будь-що, що ви в собі не любитеви — це ви. будь ласка, давайте проведемо молодість не в ненависті до свого тіла, а в любові до себе та свого здоровʼя. нехай цей пост буде вашим знаком, що ви не одні у цій боротьбі, що вас розуміють. і що ви обовʼязково зможете — здорово, без шкоди для себе, без мук і стражданьусе буде добре ви гарнави дуже гарна і дуже красива і ваша попа просто зе бест. неважлива, «худа» чи «товста»