Ранку п'ятниці. Звичайно ж, потонула я вчора в мемах про зірвану кришечку. Не треба пояснювати, яку саме. Під вечір ще й надивилася доказів того, що кришечку було зірвано власноруч. Тобто ракета агресора зробила піке у свою ж цистерну. Кат, що карає себе самого. Отже, це ще й символічний аутоагресивний акт із виразним суїцидальним компонентом. Коротше, метафора на метафорі сидить і метафорою поганяє. Фройд сказав би, що витіснене завжди повертається, іноді - балістичною траєкторією. Лакан сказав би, що кришка стала об’єктом малого "а": всі дивляться, ніхто до кінця не розуміє, чому відірватися неможливо. Юнг оголосив би архетип Великої Кришки - тієї, що століттями стримувала колективне несвідоме, але не витримала тиску. А я тепер не знаю, як варити дітям компот. Бо на моїй каструлі лежить схожа кришка. Наступного разу хотілося б офіційний вихідний на тлі таких операцій ПСУ. Бо працювати неможливо від такої кількості гигикання. Та нам йти далі. Вам каву кришечкою накрити, щоб не охолола? Чи нехай дихає? ☕️☕️☕️☕️☕️☕️