(продовження)Тепер - про різницю між двома війнами.Перше - залученість.

Перша світова була війною листів, затриманих новин, цензури, довгого незнання. Наша - війна миттєвої участі. Ми одночасно вдома і на фронті. Телефон приносить війну нам в ліжко, на кухню, у ванну, в дитячу, в супермаркет, у терапевтичний кабінет. Ми бачимо наслідки ударів майже в реальному часі. Знаємо назви ракет. Розрізняємо на слух шахед від ракети, ППО від грому. У Першу світову цивільний не знав, що відбувається з його близьким на фронті. Сьогодні цивільний може знати занадто багато, більше, ніж здатен перетравити. Це інша якість травматизації. І ще: в нас тилу немає. Відновлення потребує точки, де небезпека закінчилася. То географічно такої точки в Україні не існує.Друге - технологічна інтимність смерті.

Перша світова дала нам травму окопу. Наша війна додає травму екрана. Дрони і ракети зробили війну близькою і дистанційною одночасно. Той, хто вбиває, може бути далеко. Той, хто помирає, може бути видимий на екрані. Той, хто спостерігає, може бути вдома з кавою.Третє - психіатрія війни.

Солдат Першої світової мав доводити, що він не боягуз, коли його психіка ламалася. Наш військовий теж може почути "зберися", але в нас уже є слова: ПТСР, моральна травма, гостра реакція на стрес, травматичне горе, вина вцілілого. Солдат 1916-го вважав, що збожеволів він один. Ми принаймні знаємо, що реагуємо нормально на ненормальне.Четверте - спадок.

Травма Першої світової не була пропрацьована. Вона мовчки перейшла в покоління, яке зустріло революцію, громадянську війну, Другу світову... Сьогодні ми досліджуємо трансгенераційну передачу травм столітньої давнини і паралельно формуємо матеріал для досліджень наших онуків. Питання не в тому, чи відбудеться передача. Вона відбудеться. Питання, що саме ми передамо: лише жах, чи ще й способи впоратися.П'яте - сенс.

Перша світова для мільйонів була катастрофою імперій: люди гинули, не завжди розуміючи, за що. Наша війна - війна за право бути собою. Тому психологічно тут є не лише травма. Є сенс. А сенс - як ми знаємо ще від Франкла, головний протектор психіки в нестерпних обставинах. То Перша світова подарувала психології теорію травми. Хочеться, щоб ця війна подарувала теорію відновлення. Матеріалу, на жаль, достатньо.