Як цікаво виходить.Я тут, значить, над материнською травмою хоботюся. Збираю найцінніше, думаю: ну ось, оце буде потужно, оце відгукнеться найбільше.А воно - татове, виявляється, сильніше болить.Сиджу і думаю.З одного боку - логічно. Покоління, які виросли з батьками, що повернулися з війни мовчазними. Або не повернулися. Які пили і били. Ігнорували і лякали. Гвалтували і кидали. Тати позалишали такі рани, що вже кілька поколінь їхні діти та онуки самі намагаються стати батьками, не знаючи, як це робити, бо моделі немає.З іншого боку - ще логічніше. Бо у психологічній літературі материнська лінія опрацьована незрівнянно краще. Про матір написано тонни. Про тата - значно менше, особливо в українському контексті, особливо клінічно.Ось тут, схоже, і лежить ваш запит: ви хочете слів для того, для чого їх не вистачає. Правильно я зрозуміла?Опитування ще активне, голосуйте, якщо не встигли. Але вже зараз ясно: батьківську тему винесу вперед. Готую.І дуже-дуже дякую, що показуєте, де болить. Це найцінніша інформація, яку можна дати.