Міркую під каву про те, чим міряється ефект терапії.І хочу сказати, що не завжди мова йде про фактичне "полегшення", "вирішення" або "зміни".Частіше складається так, що після хорошої внутрішньої роботи людина може почути неприємне про себе, про свої стосунки, про втрату, про неможливість - і не потребувати при тому анестезії.Вже не потрібні ілюзії про "все буде добре". Бо це не обов'язковий елемент дорослого життя. Тут в нас буває по-різному. І погано, і дуже погано, і наднад - теж.Та тепер афект витримується. Сором не вбиває. Фрустрація не є кінцем світу. Розчарування не тотожне знищенню. Це дуже цінна річ, коли терапія підвищує здатність бути в контакті з правдою без необхідності негайно від неї тікати.Хоча (повторю) весь треш може залишатися на своїх місцях. Хороша терапія не робить життя м’якшим. Вона робить психіку місткішою. Дає більше внутрішнього простору у своєму контейнері.Це як типу у вашу чашку тепер більше вміщується кави. Мені, наприклад, таке треба постійно. ☕️☕️☕️☕️☕️☕️