Війна - не одномоментна травма. Це процес, що розгортається в часі і послідовно змінює психологічну структуру.Рік перший: шок і мобілізація.Гостра реакція на загрозу запускає класичну нейробіологічну відповідь: адреналін, кортизол, мобілізація всіх систем тіла. Домінує вектор "це тимчасово, ми впораємось". Ганс Сельє у своїй стрес-фізіології описує функціонування в умовах загрози, у надзвичайному режимі. Рік другий: "це надовго".Так, адаптація вже відбулась, але ціна зростає. Захава Соломон у 20-річному лонгітюдному дослідженні ізраїльських ветеранів пояснює: після 18–24 місяців різко зростає симптоматика ПТСР навіть у тих, хто "нормально функціонував" упродовж першого року. З'являються перші психічні тріщини від виснаження. Рік третій: масове вигорання.Бессел ван дер Колк описує механізм, що розгортається на цьому етапі: "Травмовані люди постійно перебувають у стані гіпернастороженості, відчувають себе хронічно небезпечно і не можуть розслабитися". Симптоматично домінують емоційне оніміння, цинізм як захист, деперсоналізація, зростання адикцій.Рік четвертий: виживання як стиль життя.Тимчасові стратегії виживання закріплюються як структура особистості. Оніміння перестає бути захистом і перетворюється на спосіб існування. Відсутність планів на майбутнє - вже норма. У фройдівських термінах баланс між Еросом і Танатосом зміщується на користь останнього. Дослідження суїцидальності в зонах тривалих конфліктів (Боснія, Афганістан) підтверджує, що найвищий рівень самогубств фіксується не під час активних бойових дій, а через 3-4 роки хронічного стресу.Рік п'ятий: чого очікувати?На п'ятому році тривога поступається апатії - вже менш помітній, але глибшій. Депресивні симптоми стають "домінуючою клінічною відповіддю" у довготривалих конфліктах. Вони наростають з часом і витісняють гостру тривогу і ПТСР.Ветерани і цивільні, які пережили тривалий стрес - відмовляються визнавати психологічне походження своїх симптомів, але починає говорити їхнє тіло. Те, що психіка не здатна виразити словами.Крім того, травматичні реакції батьків і так впливали на психічне і фізичне здоров'я дітей. Але на п'ятому році діти, які провели критичні роки розвитку в умовах війни, входять у підлітковий вік з уже сформованими дисфункціональними патернами.Ось вам ще одне дослідження: в умовах хронічного конфлікту підлітки у 2,5–3 рази частіше розвивають психічні розлади порівняно з однолітками поза зоною конфлікту. У висновку - не тільки поточна важливість індивідуальної терапії українців (тепер вже й підлітків), а й соціальні ритуали горювання, разом з публічним визнанням колективного болю. Адже депривації стає більше.#четвертарічниця