Полісся пішло шляхом "неідеального" клубу, відправивши у дубль Чоботенка і Гуцуляка.Це анітрохи не перший подібний випадок в українському футболі (найбільші асоціації у мене супроводжуються із Зорею), однак від цього легше не стає. На жаль, Полісся стріляє собі у ноги таким рішенням.При цьому ознаки того, що подібне рішення клуб може ухвалити, були: Гуцуляк з приходом Ротаня припинив бути важливим гравцем команди (хоча свої результативні дії під кінець року знайшов). Щодо Чоботенка, то тут не дарма Полісся цілеспрямовано виходило на ринок, щоб підібрати Краснічі (від цього ще більш кумедними є "дипломатичні" інтерв'ю Чоботенка про те, як у Поліссі класно і так далі).Полісся зробило логічний крок максимально ідіотським чином. Для того, щоб не випускати Гуцуляка чи Чоботенка (або лімітувати їхню ігрову практику) не треба було робити відповідних заяв, які у підсумку були зроблені. Ця заява не має вигляд тієї, що роблять у топклубах, коли футболісти порушують якісь дисциплінарні правила — тут проста, життєва ситуація, коли у гравців одні плани, у клубу — інші. Чи втратить Полісся від цього рішення в ігровому плані? З Гуцуляком напевне (а від цього ще й збірна постраждає, якщо взимку ситуація ніяк не зміниться), та й Чоботенко насправді мені подобався (особливо на тлі Безкоровайного, який припускався чималої кількості помилок у найбільш відповідальні моменти першої частини сезону).На жаль, ця заява Полісся складає враження "пацанської" заяви від президента клубу. І від цього враження стають ще гіршими, бо лише в черговий раз нагадує про те, що Полісся — це не проєкт, а просто "хотєлка" власника цього клубу.Сумно, бо Полісся на тлі деградуючого Динамо і Шахтаря, який просто набрид, виглядало, немов ковток свіжого повітря.