Так, головні моменти України у другому таймі виникли не внаслідок всіх цих тактичних змін (хіба перший епізод з подачею на Довбика можна частково сюди записати). Але принаймні став зрозумілим малюнок гри і яким чином у команді планують вирішувати проблему з забитим м'ячем.Резюмуючи: у плані на гру не спрацювали:— Зінченко лівий захисник: просував м'яча і подекуди сміливо (та успішно) це робив, але це не його зона відповідальності.— Калюжний: перший тайм був абсолютно непомітний, хоча за умов активної гри Франції на половині поля України мав би робити більше.— Судаков як атакувальний півзахисник: сама необхідність атакувального півзахисника за переважаючої гри суперника на твоїй половині поля — сумнівна— Зубков: причому не лише як правий, але й як лівий вінгер.— Довбик: у першому таймі логічніше було віддавати м'яч не у боротьбу Довбику у центральне коло, а закидувати на швидкого Ваната.Що глобально не спрацювало в усьому матчі:— схема 4-2-3-1: люблю її у ФІФА для контратакувального футболу, але у реальному футболі вона неефективна, якщо ваших атакувальних гравців відрізають чи не дають їм простору.— Калюжний-опорник: треба було додавати динаміки у центр поля, Калюжний це зробити не міг— Зубков. У першому таймі не мав можливості щось зробити, у другому був менш ефективний за Гуцуляка на нерідній позиції, але це підіймає глобальніше питання щодо відсутності профільного вінгера— стратегія з форвардами: Довбик корисний, коли команда перебуває на чужій половині поля, або ж має передумови, щоб це зробити. З другою частиною Артем намагався впоратися у першому таймі, і якщо в нього виходило, то у партнерів підтримати це зародження атаки — ні. У другому ж Довбик виглядав корисніше, але був вже втомлений, тоді як Ванат, що вийшов на заміну, свій найкращий момент створив під час перехідної фази атаки.Чи допоможе цей матч перед грою з Азербайджаном? Ні, і є думка, що там гратимуть зовсім інші гравці. Хотілося б побачити центр поля, який рухає м'яча, а не Ярмолюка, який це робить власноруч. Але це вже зовсім інша історія.