Поки там Ман Сіті забиває на 15-й секунді МЮ, з'являється чергове в'ю Реброва, в якому він висловлює сподівання щодо роботи у збірній Україні.Я досі не розумію, які можуть бути ще зобов'язання перед Аль-Айном. І навіть тоді, коли клуб використовував опцію з його продовженням ще рік тому (справді немає жодних механізмів від цього відмовитися?).Що найбільше мене цікавить - так це позиція менеджменту Аль-Айна щодо Реброва. У мене лише одне питання: навіщо він їм треба.Справді, Ребров - дуже цікавий український тренер, мабуть, чи не найкращий серед усіх чинних тренерів з України. Але коли мова йде про Аль-Айн, то питання вибору тренера обмежується лише грошима. Тобто, нічим: Аль-Айн технічно може запросити будь-кого, маючи майже безмежний ресурс грошей. Необов'язково переплачувати: у моєму розумінні вони готові погодитися на будь-яку ставку тренера в межах розумного.Ще менше розумію, чому Ребров так легко здався і поїхав просто заробляти кошти. Із самого початку мені здавалося, що він - досить перспективний тренер, який хоче кар'єрного зростання та має бажання попрацювати у західних клубах. Невже цих амбіцій більше немає?У подкасті, який, сподіваюся, все ж вийде та буде актуальним у зв'язку із призначенням Реброва, піднімалося питання щодо того, що він може дати збірній Україні. Але не було питання іншого: що збірна України може дати Реброву? І на це питання у мене справді немає відповіді. Вірніше, не так: відповідь є, але я б не хотів думати, що це справді так.Я люблю погейтити Андрія Шевченка, але коли він вирішив очолити Дженоа це був сміливий крок. Звісно, у нього і зв'язків побільше (тому ця робота і виявилася можливою), але взятися за цей проєкт - це вже було дуже круто і багато що про нього говорило. Те, що нічого не вийшло, радше говорить про тренерський скілл Шевченка, але не про відсутність амбіцій. З Ребровим проблема, схоже, інша: маючи дуже непоганий тренерський рівень, амбіції, схоже, починають обмежуватися виключно грошима (але тоді незрозуміло, для чого ця робота в збірній - хочеться мати більше вільного часу?)Чекаємо, я так розумію, на 6 червня - саме тоді, наскільки я зрозумів зі слів Реброва, він має прибути до Києва. Тобто, за цей час має бути й поставлена крапка щодо тренерського питання.Але кожен день зволікання створює у мене відчуття, що це хибний крок. Навіть попри дуже адекватну заявку на червневі матчі.