Її голос — прозорий, світлий, ніби створений для того, щоб піднімати душу над буденністю. Ліричне сопрано Ольги Басистюк звучало в кращих концертних залах світу — від Парижа й Берліна до Нью-Йорка та Торонто. Вона — Герой України, народна артистка, лауреат Шевченківської премії, одна з провідних представниць камерного академічного вокалу.Але почалося все зовсім інакше. Дівчинка з села, яка вперше вийшла на сцену з широко відкритими очима й відчуттям, що голос їй не належить. І лише коли пролунали вигуки «Браво!», зрозуміла: це її покликання. П’ять років навчання з педагогом Людмилою Жилкіною дали їй не лише техніку, а й уміння відчувати стиль композитора.У 1975 році вона виграла одразу два міжнародні конкурси — у Ріо-де-Жанейро та болгарському Плевені, а згодом і конкурс грамзапису ЮНЕСКО в Братиславі. У Львівській філармонії, де починалася її кар’єра, і в Київському органному залі, де вона виступає й нині, завжди звучав її особливий репертуар — від Баха й класиків-романтиків до українського фольклору.