Вінниця, 16 червня 1943-го. На околиці міста — страшна знахідка.Там, де мали будувати нову інфраструктуру, почали копати землю — і натрапили на останки. Не один-два. А цілі ряди поховань. Тіла. Сотні тіл.Це були не жертви війни. Це були люди, яких вбили задовго до неї. Радянські громадяни, страчені у 1937–1938 роках, у розпал Великого терору. Саме тоді НКВС розгорнув хвилю масових репресій проти українців і поляків, яка тривала до самого відступу Червоної армії у 1941 році.На прохання місцевих жителів, у травні 1943 року — вже під час німецької окупації — почалося офіційне дослідження. Було виявлено 91 масове поховання. Із-під землі підняли 9439 тіл, серед яких 468 осіб місцеві жителі впізнали як своїх рідних. Частину цих останків спочатку вважали жертвами війни. Але аналіз показав: ці страти сталися задовго до нацистської окупації.Справжній масштаб трагедії став зрозумілим лише з роками. За сучасними оцінками, загалом у Вінниці та області в той період було репресовано близько 20 000 людей.