Український політпростір сьогодні прошили одразу кілька заяв уявної але синхронізованої між собою колегії миротворців: Гончаренка, Гетьманцева та Терехова. Вони вступили в абсолютно уявну дискусію «мир чи війна», звісно ж на боці політично вигіднішої опції.

Гончаренко відзначився навіть пропозицією зняти з РФ санкції в обмін на звуження війни до Донбасу і тд і тд речей які ніколи самі росіяни не визнавали за свій інтерес у війні чи переговорах. Ближче до вечора партія Євросолідарність до фракції якої у ВР він належить вийшла з заявою діаметрально протилежною до позиції Гончаренка, вочевидь не бажаючи змішуватись з цим його персональним ходом (який прямо скажем йде врозріз з позицією електорату ЄС).

Зауважу також і сьогоднішнє сформоване в такому ж фреймі опитування «Мир чи війна» від Трухи, яку повʼязують з Арахамією та Гетьманцевим (зокрема, вона була використана як медійний таран проти Федорова ще з весни 2026, коли кристалізувався більш виразний його конфлікт з Гетьманцевим).

Вся хуйня в тому що «Мир» і «Війна» це не предмети вибору, навпроти яких можна поставити галочку і воно збудеться. Це два стани, перехід між якими дуже нелінійний і мало залежить від електоральної волі. Написане сьогодні цими політиками - це не їх спроба домовитися з РФ, як мені здається. Умови РФ інші, а неучасть у перемовинах - стратегічна позиція росіян, передусім по тиску на США як ключовий референтний обʼєкт зміни чиєї поведінки вони б хотіли. Це все просто внутрішня гра «трьох білих конів» які хочуть залетіти на частку електорату спраглого до простих рішень (мама, а если попросить Бога, он остановит войну??? Вместе с девчушкой плакала половина маршрутки).

Але у що я вірю - електоральний лох і під таку ідею теж знайдеться. Тому що нашо взагалі інтернет, якщо в ньому не можна домогтися миру? Навіщо ми взагалі Фейсбуки на телефон скачуємо, якщо ці речі не залежать від наших бажань?