Telegram statistics channel - @poltavtsev01

Медитація 7.Інколи стоїцизм вважають філософією здорового глузду. Але насправді це не зовсім так. Адже подекуди стоїцизм перевертає догори дриґом наші «звичні» уявлення. Наприклад, на побутовому рівні ми, як правило, вважаємо, що гарне здоров’я та матеріальне благополуччя є благом. Натомість, хвороби, бідність та смерть оцінюємо негативно. Однак стоїки мислять зовсім інакше. Для них і здоров’я, і хвороби, і життя, і смерть, і багатство, і бідність є сферою байдужого. Щоб так мислити, необхідно почати сумніватися в звичних цінностях та побутових поглядах, які панують у суспільстві. Доводиться вийти за їх межі, щоб розглянути об’єкт пізнання з інших ракурсів.Тому філософи - це не зовсім звичайні люди. Вони дивляться на звичні речі під іншим кутом і подекуди виглядають диваками або навіть «божевільними» в очах тих, хто звик мислити так, як усі, як «прийнято», тобто, банально.Пригадайте хоча б філософа Стільбона, який, втративши дружину, дітей та будинок, сказав, що нічого свого не втратив.

Медитація 4.Чому я обрав стоїцизм?Справа в тому, що «стоїцизм» у світі сьогодні набуває все більшої популярності. І я побачив у цьому шанс поширювати філософію, як «турботу про себе», як певні «духові вправи».Дехто може вважати, що це хибний намір. Філософія не потребує популяризації, адже це «вузький» шлях, який не підходить багатьом. І так, я з цим погоджуюсь. Але все одно вважаю, що популяризувати філософські практики потрібно. Хтось, дізнавшись про них, проігнорує їх, а хтось - захопиться і буде розвиватися в цьому напрямі далі.А взагалі стоїцизм дуже «пластичний». Не існує єдиного систематизованого стоїчного вчення, а праці ранній стоїків взагалі втрачені. Тому нам зараз доводиться з наявних уривків «творити» свій стоїцизм! І це дуже цікаво!Мудрість, яку ми знаходимо у працях стоїків, звісно, їм не належить. Можливо, це так звана «загальнолюдська» мудрість, яка також представлена в інших вченнях та культурах, які аж ніяк не повʼязані із античною філософією.Наприклад, філософ-стоїк Епіктет каже, що ми не повинні перейматися через те, що не перебуває в межах нашої влади.А тепер порівняйте цю думку Епіктета, зі словами сучасного літера тибетського буддизму Далай-лами ХIV :«Одна з моїх практик походить від стародавнього індійського вчителя. Він навчав, що, коли ми переживаємо трагічну ситуацію, про неї треба подумати. Якщо трагедію ніяк не можна подолати, зайві хвилювання нічим не допоможуть»Отже, стоїцизм - це не релігія! Так звані стоїчні настанови не потребують беззаперечного прийняття. Навпаки, кожен з нас може вільно інтерпретувати стоїчні настанови, осмислювати їх, примати чи заперечувати.

Медитація 2.«Коли ми існуємо – смерті немає, а коли смерть приходить – нас уже немає». Це славнозвісна думка давньогрецького мислителя Епікура, яку ми також зустрічаємо у «Розмислах» Марка Аврелія. Суть у тому, що боятися смерті безглуздо! По-перше, як наголошував ще Сократ, ми абсолютно нічого достеменно не знаємо про смерть. Тому немає жодних підстав вважати, що смерть - це щось погане. А по-друге, і це вже принципово для Епікура, ми ніколи не відчуємо смерть! Смерті для нас немає і ніколи не буде!Ні, мова не йде про безсмертя…На думку Епікура, вирішальна роль у житті людини належить відчуттям. Саме завдяки відчуттям ми пізнаємо цей світ, розрізняємо біль і задоволення, страждання і насолоду…Так ось, смерть ми не відчуємо ніколи! Адже поки ми ще щось відчуваємо - ми принципово живі! Смерті немає! А коли вже смерть нас настигла, ми нічого не відчуваємо. У цьому суть! Смерть ми не відчуємо. І немає чого її боятися.P.s. А якщо раптом існує життя після «смерті», то тоді це ніяка не смерть, а життя…

Медитація 1.«Коли Деметрій, знаний як Поліоркет, здобувши Мегару, запитав філософа Стільбона, якими є його втрати: «Аніякими. – відповів той. – Усе моє – при мені». А тим часом усе його майно було розграбоване; дочок – забрав ворог; вітчизна опинилася під владою чужинця, а самого його, звисока поглядаючи, допитував цар в оточені переможного війська. Але Стільбон вирвав у царя перемогу і, дарма що у захопленому місті, постав перед ним не лише непереможеним, а й нічим не діткнутим. Бо ж мав при собі справжні добра, на які годі накласти руку, а те, що було сплюндровано й розграбовано, вважав не своїм, а таким, що долучилося, таким, що і приходить, і відходить на кивок долі; любив усе це, але не так, як люблять своїх, власне, - добре знав: що напливає ззовні, те вислизає з рук, непевне.»Цими рядками римський сенатор і філософ-стоїк Сенека наводить досить показовий приклад, коли, втративши практично все, філософ Стільбон продовжував перебувати в стані «доброго духа», адже розумів, що так звані «зовнішні блага» є мінливими та залежать від примх долі. Сьогодні є, а завтра – немає. Сьогодні так склались обставини, що маю дружину, дитину та власний будинок. А завтра може так статися, що все це втрачу. Нам, українцям, це чудово відомо.На думку стоїків ми ніколи не зможемо бути щасливими, якщо привʼязані до речей чи людей. Ні люди (навіть найрідніші), ні речі, ні обставини нам не належать. Якщо сьогодні ми маємо можливість проводити час із рідними та користуватися певним майном - чудово! Насолоджуємося цим! Але памʼятаємо, що це не більше, ніж гра долі. І завтра може статися так, що ми все втратимо. І це неодмінно станеться!Усе, що ми «маємо», насправді дано нам долею (Богом) у тимчасове користування. Прийде час і нам доведеться все повернути.Але це ж зовсім не привід засмучуватися! Навпаки, нам варто радіти цьому!Справжню цінність має те, що зникає! Кожна мить цінна тому, що йде… Не треба нічого тримати, неможна ні до чого привʼязуватися. Цінність не в тому, щоб володіти, а в тому, щоб відпускати.Хибна ілюзія, вважати що мета життя - це накопичувати будь-що (знання, речі, звʼязки, враження…). Насправді, мета життя - проживати, а проживати - це завжди віддавати: енергію, ресурси, час, здоровʼя…Ми все одно нічого не зможемо накопичити. У підсумку ми все віддамо! Такий закон! І чим раніше ми це збагнемо, тим швидше здобудемо радість та спокій.Тому віддаємо всього себе без залишку кожної миті свого життя!