Channel ЗНО з історії з Олександром Полтавцевим - @poltavtsev01 - №142
Про тривожністьТривожність дуже підступна. Ми тривожимося навіть тоді, коли намагаємося позбутися тривожності. І що більше зусиль докладаємо до боротьби з нею, то сильнішою вона стає.Парадокс полягає в тому, що для того, щоб позбутися тривожності, ми змушені звернути на неї увагу. Але коли наша увага повністю зосереджується на тривожності, ми лише підживлюємо її. Тому будь-які свідомі спроби силою волі «вимкнути» тривогу часто дають протилежний результат - тривожність посилюється.Саме тому шлях до внутрішнього спокою полягає не в боротьбі, а в прийнятті.Нас турбує тривожність тому, що ми сприймаємо її як щось неправильне, як стан, якого не повинно бути. Але кожна спроба «вигнати» її - лише її посилює.Інший шлях ґрунтується на прийнятті. Ми перестаємо ставитися до тривожності як до ворога і визнаємо її невід'ємною складовою людського існування.Людина - це завжди незавершений проєкт. Ким ми будемо за мить, залежить від вибору, який робимо зараз. Якщо ми не обираємо самі обставини, то обираємо своє ставлення до них, свої реакції… А вибір завжди пов'язаний із невизначеністю. Ми не можемо врахувати всі обставини й передбачити всі наслідки своїх рішень. Саме тому сумнів й екзистенційна тривожність є природними супутниками людського буття.Парадоксально, але коли ми перестаємо боротися з тривожністю і приймаємо її як частину життя, вона втрачає владу над нами. Ми вже не витрачаємо сили на опір і можемо спрямувати свою увагу на те, що дійсно залежить від нас. Коли ми прийняли тривожність, вона нас більше не турбує.Детальніше про природу тривожності та шлях до внутрішнього спокою поговоримо під час літнього стоїчного виклику «Уповільнення», який стартує вже незабаром - 01 червня.Дізнатися більше та зареєструватися на виклик можна за цим посиланням https://stoic.poltavtsev.com.ua/summerstoic
106
26-05-31 13:33